Оглавление:

О внесении изменений в Закон Украины «О кооперации» (относительно совершенствования механизма хозяйственной деятельности кооперативов)

вноситься народним депутатом України Головком М. Й.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України «Про кооперацію» (щодо вдосконалення механізму господарської діяльності кооперативів)

Верховна Рада України постановляє:

1. У Законі України «Про кооперацію» (Відомості Верховної Ради України, 2011, N 13 — 14, N 15 — 16, N 17, ст. 112 з наступними доповненнями) такі зміни:

1) Доповнити статтю 2 наступним чином:

— в абзаці четвертому частини першої статті слова «20 відсотків» замінити словами «50 відсотків»;

— частину першу доповнити абзацом тринадцятим, виклавши його в такій редакції:

«Багатофункціональні обслуговуючі кооперативи — поєднують кілька видів діяльності та напрямків спеціалізації».

2) Доповнити частину першу статті 5, словами «Закону України «Про споживчу кооперацію».

3) Доповнити частину 2 статті 6 Закону між словами «обслуговуючі та споживчі» та словами «за напрямами діяльності» словом «багатофункціональні».

4) Доповнити статтю 17 Закону частиною сьомою, виклавши її в такій редакції:

«До повноважень Спостережної Ради кооперативу відноситься:

узгодження рішень правління про притягнення до майнової відповідальності членів правління та інших посадових осіб Кооперативу;

— попередній розгляд питань, що вносяться до порядку денного загальних зборів та ухвалення рекомендацій для загальних зборів стосовно прийняття рішень з цих питань;

— вирішення інших питань, що віднесено до компетенції спостережної ради відповідно до умов цього Статуту;

— вирішення інших питань, що періодично можуть погоджуватись загальними зборами як такі, що потребують ухвалення спостережної ради».

5) В частині першій статті 18 Закону слова «10 членів» замінити словами «50 членів»;

6) Статтю 19 Закону доповнити частиною п’ятою, виклавши її в наступній редакції:

«В разі якщо особа, яка стоїть на обліку в центрі зайнятості і одержала статус безробітного, планує створити кооператив або увійти в нього в якості члена або асоційованого члена, має право одержати одноразово всю суму допомоги по безробіттю за весь період перебування на обліку в центрі зайнятості».

7) В частині третій статті 26 Закону слова «20 відсотків» замінити словами «50 відсотків».

8) Статтю 38 Закону доповнити статтею 38 — 1, виклавши її в наступній редакції:

«Держава здійснює кредитування та лізинг кооперативів за пільговою ставкою, що не має перевищувати 3 % річних».

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України в двомісячний термін з дня опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

search.ligazakon.ua

Закон україни про кооперативи

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України
«Про сільськогосподарську кооперацію»

Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:

I. Внести до Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» ( 469/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 39, ст. 261) такі зміни:

1. Абзаци третій — п’ятий статті 1 замінити абзацами третім — шостим такого змісту:

«сільськогосподарський кооператив (далі — кооператив) — юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об’єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу;

сільськогосподарський виробничий кооператив — юридична особа, утворена шляхом об’єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов’язкової трудової участі у процесі виробництва;

сільськогосподарський обслуговуючий кооператив — кооператив, створений для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності;

сільськогосподарський товаровиробник — фізична або юридична особа незалежно від форми власності та господарювання, в якої валовий доход, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та/або поголів’я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу. Це обмеження не поширюється на осіб, які мають особисті підсобні господарства».

У зв’язку з цим абзаци шостий — тринадцятий вважати відповідно абзацами сьомим — чотирнадцятим.

2. Частину третю статті 2 доповнити абзацом четвертим такого змісту:

«Обслуговуючі кооперативи надають послуги відповідно до статуту іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу».

3. Друге речення частини першої статті 7 викласти в такій редакції: «У статуті визначаються: найменування кооперативу та його місцезнаходження; предмет і мета діяльності; порядок вступу до кооперативу і виходу з нього; порядок визначення розміру та порядок внесення вступного внеску і паю; склад засновників кооперативу; права і обов’язки членів кооперативу; органи управління, порядок їх формування і компетенція; формування неподільного та інших фондів; форми трудової участі та оплати праці членів виробничого кооперативу та форми господарської участі членів обслуговуючого кооперативу; розподіл доходів кооперативу; співвідношення між кооперативними виплатами і виплатами на паї; умови реорганізації та ліквідації кооперативу. До статуту можуть включатися й інші положення, пов’язані з особливостями діяльності кооперативу, що не суперечать законодавству України».

1) частину першу викласти в такій редакції:

«1. Членами виробничого кооперативу можуть бути тільки фізичні особи, а членами обслуговуючого кооперативу — як фізичні, так і юридичні особи, які визнають статут і дотримуються його вимог, користуються послугами, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу відповідно до статті 3 цього Закону»;

2) у частині третій слова «кількох кооперативів» замінити словами «кількох обслуговуючих кооперативів».

5. Частину другу статті 11 доповнити реченням такого змісту: «Члени кооперативу беруть участь у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу в обсязі, що становить більшу частину річного обороту діяльності, яка кооперується».

1) частину першу викласти в такій редакції:

«1. Правління кооперативу обирається у кооперативі, до складу якого входить не менш як 10 членів, на термін, що не перевищує трьох років»;

2) частину третю після слів «можуть обирати зі свого складу» доповнити словами «голову кооперативу».

7. Частину першу статті 16 викласти в такій редакції:

«1. Голова кооперативу очолює правління і обирається загальними зборами кооперативу або його правлінням на термін, що не перевищує трьох років. Функції голови кооперативу та порядок його обрання (відкликання) визначаються статутом кооперативу».

8. Друге речення частини першої статті 25 викласти в такій редакції:

«Термін та інші умови отримання паю встановлюються статутом кооперативу, при цьому термін отримання паю не може перевищувати двох років, а відлік цього терміну починається з 1 січня року, що наступає після моменту виходу (виключення) із кооперативу».

9. Частину другу статті 26 доповнити реченнями такого змісту: «Об’єднання, які створюються за рішенням установчих зборів уповноважених представників обслуговуючих кооперативів, можуть мати асоційованих членів на тих же умовах, що і обслуговуючі кооперативи. Створені об’єднання є неприбутковими».

10. Частину другу статті 28 викласти в такій редакції:

«2. Виробничі кооперативи (об’єднання) реалізують свою продукцію за цінами, що встановлюються самостійно або на договірних засадах, якщо інше не передбачено законом.

Обслуговуючі кооперативи (об’єднання) надають послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах окремо для членів кооперативу та інших осіб».

II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Сільськогосподарським кооперативам (об’єднанням) у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої установчі документи у відповідність із цим Законом. Плата за перереєстрацію в даному випадку не справляється.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 2 листопада 2000 року
N 2090-III

consultant.parus.ua

Кооперативи. Гаражні та дачні

Ще в роки СРСР вступ до кооперативу було однією з небагатьох можливостей для радянського громадянина стати , фактично , власником якого-небудь нерухомого майна : квартири , гаража , дачного будиночка. Що ж на сьогоднішній день представляють із себе гаражні та садово- дачні кооперативи з’ясовував Prostopravo.com.ua

Загальні положення про кооперативи

Почнемо з кооперативів взагалі. На сьогоднішній день , відносини в галузі кооперації законодавчо врегульовані недостатньо чітко . Фактично , можна говорити про один спеціальний Закон України «Про кооперацію» , прийнятий ще в 2003 році , який визначає правові , організаційні , економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні в цілому. Окремі норми , що зачіпають питання кооперації , містяться в Цивільному , Господарському , Житловому та Земельному кодексах .

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на виробничі , обслуговуючі та споживчі , а залежно від напрямків діяльності — на сільськогосподарські , житлово -будівельні , садово -городні , гаражні , торгово- закупівельні , транспортні , освітні , туристичні , медичні і так далі .

І гаражний і садово- дачний кооператив відносяться до обслуговуючих , оскільки створюються шляхом об’єднання фізичних (рідше юридичних) осіб для надання послуг переважно членам кооперативу.

Створення будь-якого кооперативу , в тому числі гаражного і дачного , відбувається за процедурою , загальною для всіх видів кооперативів . Їх засновниками можуть бути громадяни України , іноземці та особи без громадянства , а так само юридичні особи України та іноземних держав , які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників.

Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами , що фіксується відповідним протоколом , який підписується головою та секретарем зборів .

У протоколі обов’язково повинні бути вказані особи, які брали участь в установчих зборах , кожна з яких завіряє особисті дані , зазначені в протоколі , своїм підписом.

Мінімальна кількість членів кооперативу — три. Обов’язковий список членів та асоційованих членів кооперативу , який при створенні кооперативу затверджується загальними зборами членів кооперативу.

Діяльність кооперативу регулюється його статутом , який в обов’язковому порядку повинен містити найменування кооперативу , його тип та місцезнаходження , мету створення і вичерпний перелік видів його діяльності , склад засновників , умови та порядок вступу , виходу або виключення з нього , права та обов’язки членів та асоційованих членів кооперативу , порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу , а також відповідальність за порушення зобов’язань щодо їх сплати , порядок формування, склад і компетенцію органів управління та органів контролю , та порядок прийняття ними рішень , порядок розподілу доходу та покриття збитків кооперативу та інші питання, передбачені законодавством.

Державна реєстрація кооперативу проводиться в порядку , передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців».

Органами управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу ( як вищий орган управління ) , правління кооперативу ( або голова в кооперативах, кількість членів яких не перевищує 10 осіб ) , наглядова рада ( в кооперативах , кількість членів яких перевищує 50 осіб) та ревізійна комісія (ревізор в кооперативах до 10 членів).

Членство в кооперативі

Стати членами кооперативу , починаючи з 16 років , можуть як громадяни України , так і іноземці , а також особи без громадянства , крім того Законом передбачена можливість членства в кооперативах і для юридичних осіб України та іноземних держав. Для того , щоб стати членом кооперативу необхідно подати письмову заяву , сплатити вступний внесок та пай , розмір яких встановлюється з урахуванням вимог статуту кооперативу. Рішення про прийняття тієї чи іншої особи в члени кооперативу приймає правління або голова кооперативу , яке має бути затверджене загальними зборами.

Окремо варто згадати про асоційованих членів кооперативу. Це особи , які визнають статут кооперативу та оплатили свій пай. При цьому асоційовані члени не мають права вирішального голосу на загальних зборах , а також мають переважне право на повернення їм паю у разі ліквідації кооперативу.

Майно кооперативів

Для досягнення цілей своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно , яке формується за рахунок вступних , членських та цільових внесків його членів паїв і додаткових паїв , майна , добровільно переданого членами кооперативу , грошових коштів, отриманих як від господарської діяльності кооперативу (якщо така передбачена статутом кооперативу , а сам кооператив не є неприбутковою організацією) , так і у вигляді благодійної допомоги , грантів , пожертвувань тощо.

Кооператив є власником будівель , споруд , грошових та майнових внесків його членів та іншого майна , придбаного або отриманого на законних підставах.

Члени ж гаражного ( гаражно -будівельного ) , садово- дачного , та інших видів кооперативів мають право володіння , користування , а за згодою кооперативу — і право розпорядження дачею , гаражем, іншою будовою , спорудою або приміщенням кооперативу , якщо вони це майно не викупили .

З моменту ж державної реєстрації права власності на зазначене майно , а це можливо тільки після повної виплати членом кооперативу свого паю , член кооперативу стає повноправним власником свого гаража або дачі , що включає в себе , як право володіння і користування , так і право розпорядження ними без отримання згоди з боку кооперативу.

Що ж таке пай ? Це — майновий , поворотний внесок члена ( асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу , який здійснюється шляхом передачі кооперативу різного майна , включаючи гроші , майнові права , земельні ділянки. Пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску , або внеску , розбитого на окремі частини , які повинні бути внесені протягом певного часового періоду. Відповідно, розмір паю кожного члена кооперативу , в тому числі асоційованого , залежить від його фактичного внеску до пайового фонду кооперативу .

У разі виходу або виключення з кооперативу особа має право на одержання своєї загальної частки в майні кооперативу в натурі , грішми або ( за бажанням ) цінними паперами ( якщо вони кооперативом емітувались ) відповідно до їх вартості на момент виходу . Передана кооперативу земельна ділянка повертається колишньому члену кооперативу тільки в натурі. Повернення майна вибулому члену кооперативу повинно бути проведене не пізніше ніж через два роки , починаючи з 1 січня року , що настає з моменту виходу або виключення цієї особи з кооперативу . Право власності членів кооперативу на свою загальну частку в кооперативі може бути передано у спадок.

Землі кооперативу

Земля кооперативу складається із земельних ділянок , переданих йому в оренду або придбаних ним у власність. Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність із земель державної або комунальної власності. Кооперативи також можуть і купувати земельні ділянки на підставі цивільно- правових договорів у порядку , передбаченому Земельним кодексом України , зокрема статтею 41 ЗКУ передбачено, що гаражно- будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі , встановленому відповідно до затвердженої містобудівної документації .

Що стосується земель дачних кооперативів , то ці землі відносяться до категорії земель рекреаційного призначення. Землі загального користування дачного кооперативу , за клопотанням вищого органу управління кооперативу ( загальних зборів членів кооперативу , як ми зазначали вище ) , безоплатно передаються кооперативу у власність органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі технічної документації із землеустрою. До земель загального користування дачного кооперативу належать земельні ділянки , зайняті захисними смугами , дорогами , проїздами , будівлями і спорудами загального користування. При передачі цих земель дачним кооперативам земельні торги не проводяться.

Опубліковано на сайті: 12.12.2013

Автор: Адвокат Дмитро Гутгарц

ua.prostopravo.com.ua

Словник кооперації, або що треба знати початківцю?

Корисна інформація на випадок, якщо ви не знаєте, як стартувати вашому сільськогосподарському кооперативу.

Рекомендуємо

Як створити додану вартість на регіональний продукт? Квасоля Ясь

Який елеватор вам потрібен? Короткий тест з відповідями

На шпальтах «аграрних» ЗМІ за останній рік з’явились чисельні статті про сільськогосподарську кооперацію. Кооператор-початківець може заплутатись у тому масиві інформації, і не зрозуміти – що в першу чергу потрібно знати, щоб створити сільськогосподарський кооператив? На такий випадок Agravery.com склало «дорожню карту» — яке прочитати законодавство про сільськогосподарську кооперацію, і до кого звертатись за порадою та фінансовою допомогою.

Законодавство про кооперацію

Найважливішими для роботи сільськогосподарського кооперативу є два закони — «Про кооперацію» і «Про сільськогосподарську кооперацію».

Такі документи визначають, хто може стати членом кооперативу – «засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників». (закон «Про кооперацію»). Також, які ресурси дозволено залучати, щоб створити таке об’єднання, тобто «вступні, членські та цільові внески члені об’єднання, добровільно передане кооперативу його членами майно, грошові пожертвування та гранти, отримані від господарської діяльності кошти, або ж інші надходження не заборонені законодавством» (той же закон).

Або ж – як потрібно керувати кооперативом за законодавством. Наприклад, «вищим органом управління кооперативу є загальні збори його членів, які затверджують статут кооперативу, утворюють органи контролю за роботою кооперативу». Також — визначають розміри вступного і членського внесків та паїв, порядок розподілу доходів та використання фондів кооперативу» та інше. Якщо кількість кооперативу більша за 50 осіб, то можна утворити спостережну раду об’єднання з 3-5 членів кооперативу, які працюватиму в раді на громадських засадах.

Законодавство дозволяє створювати сільськогосподарські виробничі або обслуговуючі кооперативи (СОКи). Кооперативи першого виду спеціалізуються на вирощуванні чи виробництві агропродукції та харчів, і «є суб’єктами підприємницької діяльності». Мета такої діяльності — «отримання прибутку, і продаж продукції за цінами, встановленими за договірними засадами з покупцем».

Спеціалізація СОКів – це «обслуговування своїх членів-виробників сільськогосподарської продукції» , наприклад з обробітку грунту або виробництва паливних пелет. Або ж – спільних закупівель ресурсів для агровиробництва, чи спільних продаж вирощеної продукції, заморозки ягід та овочів, або ж інших видів переробки агропродукції, «не маючи на меті отримання прибутку». Тому що такі послуги мають надаватись, «щоб зменшити витрати та та/або збільшити доходів членів кооперативу».

Робота сільськогосподарського кооперативу залежить і від норм, прописаних в Податковому кодексі. Наприклад, СОКи можуть отримати «неприбутковий» статус, і не сплачувати податок на прибуток. Але потрібно враховувати, які вимоги до неприбуткових організацій виставляє Податковий кодекс. Також – які податки «неприбутковий» СОК все рівно повинен сплатити, якщо є наймані працівники.

Прийом на роботу постійних чи сезонних працівників регулює Трудовий кодекс. Зокрема, кодекс визначає, як правильно і легально оформити працівника в кооператив, аби уникнути штрафу від Держпраці у 320 тисяч гривень.

Також важливими є нормативні документи про порядок нарахування субсидій на сплату комунальних послуг чи опалення. В таких документах може критись відповідь, чому селяни все рівно побоюються вступати до кооперативу. Наприклад, щоб не втратити право на отримання субсидії. Оскільки додатковий дохід з участі в сільськогосподарському кооперативі для чиновників може означати, що селянин не потребує допомоги на опалення від держави.

Освіта та дорадчі послуги для сільськогосподарської кооперації

Але в Україні іноді проводяться тренінги з сільськогосподарської кооперації. Наприклад, подібний тренінг 7-8 серпня цього року в Києві провели спільно Продовольча організація ООН, ЄБРР та Києво-Могилянська бізнес-школа. Навчання провели для керівників вже існуючих сільськогосподарських кооперативів. Всі затрати покрив голландський Rabobank. Тренери інтенсиву розповідали, як вірно обрати стратегію для розвитку кооперативу, і як при цьому не дати розпастись колективу.

Потрібні знання для роботи сільськогосподарського кооперативу можуть дати консультаційні установи, як ЛАДС – Львівська аграрна дорадча служба. Керівник ЛАДС – директор Національної асоціації дорадчих служб в Україні Іван Паньків. Тренер з кооперації в ЛАДС – Михайло Вишньовський.

Установа працює на грантові гроші. Тому кооператорам-початківцям безплатно розкажуть про останні законодавчі новації, чи нові продукти, виробництво яких дасть кооперативу найбільший прибуток.

Якщо ж для вас і допомога ЛАДС недоступна, ви можете перейти за посиланням на будь-який із текстів Agravery.com, про розвиток сільгоспкооперації в Україні. І вибрати найкращий рід діяльності для вашого кооперативу. Наші історії свідчать, що однаково успішною може бути і кооперація для оранки грунту, і для спільного вирощування малини, і навіть для варіння крафтових сирів.

Фінансова допомога сільськогосподарським кооперативам

Щоб відшукати гроші для розвитку вашого сільськогосподарського кооперативу, варто звернутись за допомогою державних органів. Зокрема, у місцеве управління агропромислового розвитку при районних чи обласних адміністраціях. За поданням такої структури районна чи обласна рада може відшукати кошти в місцевому бюджеті, і виділити субвенцію на розвиток вашого кооперативу. Як це доволі часто роблять Львівська чи Тернопільська обласна рада.

Не кожній обласній раді в Україні вдається відшукати кошти, щоб підтримати сільськогосподарську кооперацію у своїх регіонах. Але кооператори можуть звернутись за допомогою до недержавних організацій. Наприклад, до Благодійного фонду «Агрохолдинг Мрія». Установа з`явилась у 2011 році, директор – Василь Мартюк. За останні три роки Фонд профінансував декілька десятків кооперативів, з різним профілем діяльності – від спільної оранки грунту до вирощування малини на експорт.

Допомогу на розвиток кооперативу може виділити навіть представництво ЄС. Зокрема, під час конкурсів в рамках проекту ЄС та ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Учасник такого конкурсу має показати представникам ЄС чіткий план розвитку свого кооперативу та громади свого села. Якщо такий план здасться переконливим для журі, учасник конкурсу зможе виграти грант на показаний проект з розвитку кооперативу. Сума може досягнути декількох десятків тисяч євро, і таких грошей вистачить, щоб на 100% покрити видатки по проекту. ЄС також може видати грант на реалізацію проекту із сільськогосподарської кооперації на умові співфінансування — тобто, 20% потрібних на проект коштів учасники кооперативу повинні внести самостійно. Або ж попросити допомоги держави, щоб місцевий бюджет покрив потрібну частку фінансування.

Сільськогосподарська кооперація розвивається і на Донбасі. Але там учасникам кооперативів поки що недоступні ні гроші з держскарбниці, ні кошти з фондів ЄС. Тому матеріальною підтримкою кооперативів на Донбасі займається проект FAO «Підтримка сільськогосподарських кооперативів в Донецькій та Луганській області».

Цей проект опікується сільськогосподарськими кооперативами Донбасу з 2015 року. За останні три роки FAO допомогло створити два десятки сільськогосподарських кооперативів у Донецькій та Луганській області. FAO також опікується кооперативами, створеними до війни — зокрема, в листопаді передало декілька одиниць грунтообробної техніки СОКам «Універсал» та «Райгородець», котрі працюють в Донецькій області з 2010 року.

Успішні приклади сільськогосподарської кооперації

Коротко нагадаємо про декілька успішних напрямків для старту кооперативів, про які вже раніше писало Agravery.com:

Вирощування малини — СОК «Файна поляна». Села-учасники — Августівка, Хоробрів та Хоростець Козівського району Тернопільської області. Заснований у 2015 році. Кооператив займається збором та збутом малини, вирощеної на присадибних ділянках учасників СОКу. Голова кооперативу — Василь Вега.

Виробництво кормів для тварин, помол пшениці та круп — кооператив «Старий млин», село Ценів Козівського району Тернопільської області. Заснований у 2016 році. Створений спільними зусиллями Благодійного фонду «Агрохолдинг «Мрія», проекту ЄС і ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» та місцевих мешканців. Основа кооперативу — млин, оснащений екструдером, крупорушкою, олійницею, сепаратором та зерновим гранулятором. Заплановано також запустити олійний прес, на якому можна душити соняшник на олію, а також гарбузове насіння, сою.

Виробництво сирів — СОК «Сировар», село Ценів, Козівський район Тернопільської області. Займаються переробкою коров’ячого молока на сири, а також їхнім продажем. Заснований у 2017 році. Засновником кооперативу стало молоде подружжя Михайлишин. Декілька роклів назад сім`я переїхала з Тернополя до Ценіва, та створила власну сироварню. Через певний час робота сироварні загальмувалась через нестачу молока на переробку. Так, як каже Орися Михайлишин, і з`явилась ідея створити в селі кооператив, що заготовлятиме та перероблятиме молоко.

Обробіток грунту — село Купин, Купинський район, Хмельницька область. Заснований у 2015 році. Кількість учасників — 31 житель села Купин. З допомогою проекту ЄС-ПРОООН кооператив зміг купити трактор та ґрунтообробну техніку до нього. Цьогоріч учасники кооперативу посадили 7 тисяч саджанців малин, яку переробляє Сатанівський консервний завод.

agravery.com

Кооперативи 80-х: хотіли як краще, вийшло як завжди

Це зовнішні посилання і відкриються в новому вікні

Це зовнішні посилання і відкриються в новому вікні

25 років тому Радянський Союз зробив важливий крок до капіталізму. 26 травня 1988 року Верховна Рада ухвалила закон N 8998-XI «Про кооперацію в СРСР».

На Заході слово «кооперативи» традиційно асоціюється з соціалізмом. В Росії з них почалося приватне підприємництво.

Спершу «процес пішов» жваво. Потім з’ясувалося, що взяти трохи хорошого плану і трохи хорошого ринку можна лише в теорії.

До моменту прийняття закону тільки в Москві вже налічувалося близько 550 кооперативів, створених у порядку експерименту. Старт дали прийняті в лютому 1987 року постанови Ради міністрів СРСР № № 160, 161 і 162 про створення кооперативів з побутового обслуговування населення, виробництва товарів народного споживання та в сфері громадського харчування.

Восени 1987 року в павільйоні «Будекспо» на набережній Фрунзе пройшла виставка перших виробів: «варених» джинсів, кросівок а-ля «Адідас», відеокасет, футболок з написами «А я вперто люблю «Динамо» і зображеннями кота Леопольда і Міккі Мауса в кольорах радянського і американського прапорів: «Давайте жити дружно». Це був останній публічний захід, який відвідав Борис Єльцин в якості першого секретаря міськкому КПРС.

Революція у свідомості

1 травня 1987 року набув чинності закон про індивідуальну трудову діяльність, 30 червня того ж року — закон «Про державне підприємство», що передбачав госпрозрахунок і елементи самостійності у виборі економічних партнерів. Закон «Про кооперацію» вперше з часів непу дозволив створення приватних підприємств.

Для «країни переможного соціалізму» це було революцією у свідомості.

Стаття 10 закону свідчила: «Втручання в господарську або іншу діяльність кооперативів з боку державних органів не допускається». І це в суспільстві, де партія понад півстоліття «направляла і керувала» всім, від посадки буряків до літератури!

Робота в приватному секторі за наймом залишалася для комуністів експлуатацією людини людиною, отже, неприпустимою єрессю. Малося на увазі, що кооператори будуть в одній особі працівниками і власниками.

Мабуть, головною в законі була стаття 25: «Кооператив самостійно визначає форми і системи оплати праці членів кооперативу».

І до Горбачова будівельники-шабашники або підрядні ланки в сільському господарстві демонстрували неймовірну продуктивність, але подібні експерименти швидко припинялися: ніхто не повинен отримувати занадто багато, контроль над мірою праці і мірою споживання — ключова функція соціалістичної держави.

Наприкінці 1980-х років кооператорами називали всіх підприємців. Виник стійкий вираз: «демократи і кооператори».

Радянські і особливо іноземні кореспонденти не вилазили з першого в Москві кооперативного ресторану Андрія Федорова і невтомно фотографували приватних шашличників на Старому Арбаті та привокзальних площах.

З перших кооператорів вийшли майбутні генерали російського бізнесу. Олександр Смоленський почав з організації кооперативу з будівництва дач і гаражів, а Володимир Гусинський — з випуску модних мідних браслетів, що нібито мали цілющі властивості. Кооператив Гусинського щодня штампував п’ятдесят з гаком тисяч браслетів, які при собівартості в три копійки йшли по п’ять рублів.

Комісію Мосради з кооперативної діяльності очолював Юрій Лужков.

Гладко на папері

Економічні реформи Горбачова були відчайдушною спробою врятувати країну. 1988 року СРСР експортував 144 млн тонн нафти за ціною, що сьогодні здається смішною, — ціною в 17 доларів за барель (125 доларів за тонну). При цьому за валюту продали всього 80 млн тонн, решта пішла соціалістичним країнам за невигідним бартером.

Одночасно довелося імпортувати 40 млн тонн зерна за ціною 176 доларів за тонну. Бюджет було зведено з 25-процентним дефіцитом, що покривався за рахунок зовнішніх позик і розпродажу золотого запасу.

Зазіхати на основи системи в Кремлі не збиралися, а на суперечності, які виникали того часу, закривали очі. Вважалося, що варто лише дещо трохи «розширити і поглибити», і «процес піде».

Горбачову і його економічним гуру Леоніду Абалкіну та Абелю Аганбегяну бачилося щось на зразок другого видання непу: командні висоти залишаються за державою, а не зв’язані бюрократичної регламентацією, кооперативи, гнучко реагують на попит, ліквідують дефіцит споживчих товарів і послуг, з чим у планової економіки справа завжди йшла погано.

Подібні думки обережно висловлювалися і в радянські часи. Юліан Семенов у романі «ТАРС уповноважений заявити» вивів широко мислячих генералів і полковників КДБ, що не могли взяти до тями, якої шкоди соціалізму можуть завдати приватні шевці?

Спочатку панувала ейфорія. Оскільки ідея отримала відмашку з самого верху, діяв принцип: дозволено все, що не заборонено. Патент на відкриття кооперативу коштував п’ять рублів! Податки були мінімальні: три відсотки з виручки.

Потім почалися труднощі. Виявилося, що кожен економічний устрій має свою внутрішню логіку, всі його елементи взаємопов’язані, і сказавши «а», треба або казати «б», або вертати назад.

Надбудову у вигляді кооперативів поставили на фундамент планового господарства, в якому всі види сировини не продавалися, а розподілялися по фондах. У рознарядках Держплану і Держпостачу жодних кооперативів, зрозуміло, не значилося.

Те ж м’ясо для шашликів в магазинах не лежало, а якщо купувати його на ринку, то ціни робилися абсолютно непідйомними для абсолютної більшості. У ресторані Федорова розцінки перевищили рівень елітарних «Арагві» та «Праги» у вісім разів. А промислову сировину і на базарі знайти було неможливо.

Зрештою працювати змогли лише ті, хто мав зв’язки і отримував фондову сировину за хабарі. Директора відкрили при своїх заводах кооперативи з довірених осіб, випускали продукцію з дешевих матеріалів, з використанням державних виробничих потужностей та електроенергії, продавали її за вільними цінами і привласнювали надприбуток.

Фактично був запущений механізм номенклатурної приватизації, хоча формально підприємства залишалися в держвласності. Між робітниками, що потрапили в «кооператори», і тими, що залишилися на старих зарплатах виникли, м’яко кажучи, непорозуміння.

Колишній співробітник 9-го главку КДБ Володимир Ряшенцев створив кооператив «АНТ» (Автоматика, Наука, Технологія) і зайнявся продажем за кордон через Новоросійський порт списаних танків в обмін на комп’ютери. Достовірно невідомо, чи продавалися танки на металобрухт, чи «АНТ» збував невідомо кому діючі машини.

Зрозуміло, що організувати такий бізнес без високих покровителів неможливо. Називалися, зокрема, імена прем’єра Миколи Рижкова і його заступника Володимира Гусєва.

«Господар Кубані», перший секретар Краснодарського крайкому КПРС Іван Полозков в січні 1990 року за допомогою підконтрольних йому місцевих силовиків схопив «антовців» за руку при спробі вивезти чергові 12 Т-72 і влаштував скандал: от до чого докотилися «шахраї-кооператори», танки, силу і гордість нашу, сплавляють за кордон!

Полозков придбав репутацію непохитного борця за радянські цінності і через півроку був обраний першим секретарем ЦК новоствореної компартії РРФСР.

Дводумство

Ще більшою перешкодою став моральний клімат у суспільстві.

З одного боку, за Брежнєва радянська влада уклала з народом негласний договір, дозволивши працювати упівсили, попивати і тягнути з виробництва, що погано лежить, в обмін на зовнішню лояльність. Самопожертви та надзусилль більше ніхто не вимагав. З іншого боку, будь-яка приватна ініціатива припинялась, споживацтво та жага до речей постійно піддавалися осуду.

Вже за Горбачова, під час короткої, але галасливої кампанії із боротьби з нетрудовими прибутками влітку 1986 року під це визначення потрапляли будь-які доходи, отримані не з рук держави.

Полозков влаштовував на Кубані «помідорні війни» — зносив бульдозерами приватні теплиці та парники. Проконтролювати репетиторство та приватні перевезення було неможливо, тому з ними боролися словами.

У газетних нарисах про хороших людей, що впровадили на заводі якусь рацпропозицію або організували спортивний гурток для підлітків, неодмінно наголошувалося, що для себе-то герой жодної вигоди не отримав.

Журнал «Крокодил» надрукував фейлетон про людину, що виготовляла і продавала на базарі фланелеві устілки для взуття: так, він багато працює і приносить користь, але думає при цьому не про людей, а про свою кишеню.

«Комсомольська правда» опублікувала лист студента на ім’я Олександр, стурбованого ініціативою ЦК ВЛКСМ зі створення «будзагонів комуністичної (безкоштовної) праці»: Чи не поширять цей принцип на всі загони, а я з небагатої сім’ї?» Газета поблажливо поплескала читача по плечу: не хвилюйся, Саша, ніхто не зазіхає на твої чесно зароблені рублі, але ми не сумніваємося, що твої діти та онуки будуть працювати, не думаючи про гроші.

Сказати, що народ повністю пропускав пропаганду повз вуха, було б неправильно. У свідомості панувало дводумство: можна хитрувати і навіть красти, якщо потрошку, головне — не виділятися. Можна керуватися в житті особистим інтересом, але хизуватися цим непристойно. У цьому сенсі радянські громадяни нагадували колгоспників 1950-х років, які не могли сказати двох слів без матюків, але потрапивши на екскурсію до трофейної Дрезденської галереї, при вигляді оголеної натури червоніли і починали кашляти від збентеження.

За уявленням більшості, людині можна робити, що кажуть, а державі постачати і забезпечувати, бажано даром. Сьогодні важко собі уявити, який гнів викликали, скажімо, платні кооперативні туалети.

Людей з радянською психологією дратували не стільки реальні економічні наслідки появи кооперативів — вони були незначні, — скільки моральна реабілітація духу наживи й нерівності.

Масові міркування виходили з того, що високі доходи в принципі не можуть бути чесними, і що якщо якісь товари і послуги за ціною не доступні кожному, то нехай краще їх зовсім не буде.

Не тільки на обивательському, а й на офіційному рівні точилися нескінченні дискусії на улюблену тему: «Скільки можна заробляти?» Леонід Абалкін в серпні 1988 року заявив, що максимум для кооператорів має бути десь в районі 700 рублів на місяць.

Коли засновник кооперативу «Техніка», нащадок дореволюційних купців Артем Тарасов у січні 1989 року цивілізовано сплатив 90 тисяч рублів партвнесків з доходу в три мільйони, в цьому угледіли цинізм. Щоправда, інші співгромадяни через рік з невеликим вибрали Тарасова народним депутатом РРФСР.

Багато законослухняних і працелюбних людей, які в інших умовах знайшли б себе в кооперативах, боялися йти туди через розмови, що «їх всіх незабаром пересаджають».

Номенклатура підігрівала ці настрої, не без підстав вбачаючи в розвитку приватного підприємництва та появі середнього класу загрозу своїй владі. Найпоширенішими у висловлюваннях партапаратчиків і «консервативно-слухняної більшості» депутатів щодо нових віянь в економіці стали слова «непродумані рішення».

Михайло Горбачов не був диктатором, а сам проголосив плюралізм думок. До того ж лідер явно вагався: то заявляв, що «змінам немає альтернативи», то згадував про соціалістичний вибір, зроблений його дідусем.

У написаному 1988 року популярному вірші поета Генадія Григор’єва розповідалося, як «дядя Міша» перебудовував сарай, енергійні молоді люди запропонували допомогти і знести розвалину, а «дядько Михайло каже: не чіпай фундамент, він ще чотири століття простоїть».

Все в тінь

Не встигнувши вкритися пір’ям, кооперативний сектор опинився під найсильнішим пресингом. Розширивши рамки свободи, держава одразу ж взялася відігравати назад.

Ще до прийняття закону, в березні 1988 року, уряд запровадив драконівський податок на особисті доходи кооператорів: 30% в діапазоні від 500 до 700 рублів на місяць, 70% від тисячі до 1500, 90% на все, що перевищувало півтори тисячі рублів.

Міністр фінансів Борис Гостєв відверто пояснив причину: «нема чого плодити спекулянтів», «прошарок багатіїв призведе до соціального розшарування».

З грудня 1988 року вийшло кілька постанов, що забороняли створення кооперативів у тих чи інших видах діяльності.

«Знадобилося не так вже багато часу, щоб перетворити дорогу, яка мала вести до статку, на прифронтову смугу. Кооператорам відмовили в пільговому режимі податків навіть на період становлення, встановили різні обмеження на реалізацію виробленої ними продукції, змушували купувати сировину та обладнання за цінами в кілька разів вище державних», — згадував Леонід Онушко, що 1988 року заснував кооперативне кафе в Набережних Челнах, а згодом став президентом банку.

Зовні все було блискуче: до початку 1989 були зареєстровані 77,5 тис. кооперативів, через рік — 193 тис. із кількістю зайнятих 4,9 млн осіб. Кооперативи діяли в 20 галузях економіки. Але більшість з них або являли собою «директорські» кооперативи, що паразитувати на держпідприємствах, або займалися перепродажем і переведенням грошей в готівку.

Серпневий путч і реформи Єльцина-Гайдара зняли питання про кооперативи з порядку денного. На зміну перебудовному романтизму і метанням прийшли жорсткі реалії доби первісного нагромадження.

Піонер російського капіталізму, ресторан Андрія Федорова, не дожив до його ювілею. За адресою Пречистенка, 36 тепер розташована філія комерційного банку.

www.bbc.com

Это интересно:

  • Пенсия март 2012 ЧТО ВАЖНО ЗНАТЬ О НОВОМ ЗАКОНОПРОЕКТЕ О ПЕНСИЯХ Подписка на новости Письмо для подтверждения подписки отправлено на указанный вами e-mail. 27 февраля 2012 График выплаты пенсий, ЕДВ и других социальных выплат по Санкт-Петербургу за […]
  • Правила по пожарной безопасности на рабочем месте Инструкция по пожарной безопасности 1. Общие требования пожарной безопасности 2. Требования безопасности перед началом работы 3. Требования безопасности во время работы 4. Требования безопасности по окончании работы 5. Действие […]
  • Пособия в псо Пособия в псо Понятие и классификация пособий по ПСО Понятие и классификация пособий по ПСО Пособия – это денежные выплаты, назначаемые гражданам в установленных законом случаях в целях возмещения им утраченного заработка либо […]
  • Закон москвы 17 Закон г. Москвы от 5 мая 2010 г. N 17 "О Генеральном плане города Москвы" (с изменениями и дополнениями) Закон г. Москвы от 5 мая 2010 г. N 17"О Генеральном плане города Москвы" С изменениями и дополнениями от: 26 октября 2011 г., 15 […]
  • Ук статья 20 Статья 20. Возраст, с которого наступает уголовная ответственность СТ 20 УК РФ. 1. Уголовной ответственности подлежит лицо, достигшее ко времени совершения преступления шестнадцатилетнего возраста. 3. Если несовершеннолетний достиг […]
  • Приказы анестезиология Избранные нормативные документы по анестезиологии—реаниматологии и смежным вопросам А. Законы Российской Федерации 1. Основы законодательства Росссийской Федерации об охране здоровья граждан (в ред. Федеральных законов от 2 марта […]