Закон україни про держслужбу

О. Кривецький, голов. ред. НЮБ НБУВ

Новий Закон України «Про державну службу»

Сучасна демократична держава не може існувати без ефективного функціонування органів виконавчої влади. Від безперервної та злагодженої роботи людей, які працюють задля забезпечення виконання державою її функцій, залежить не лише якість підготовки та реалізації управлінських рішень чи наданих адміністративних послуг, а й ставлення до самої України, як такої, її громадян, іноземних інвесторів, міжнародних організацій. Без створення ефективної системи організації та забезпечення діяльності державної служби неможливо досягти підвищення рівня суспільної довіри до держави, забезпечити демократичний розвиток нашої країни на шляху до європейської інтеграції.

Угода про асоціацію з Європейським Союзом передбачає реформування системи державної служби в Україні. Актуальність проблеми підтверджує той факт, що в 2014 р. Наша держава посіла 130 місце із 144 країн у рейтингу глобальної конкурентоспроможності за показником якості державних інституцій. А без кваліфікованих, мотивованих та чесних чиновників провести реформи в країні буде просто неможливо. До того ж однією з умов надання подальшої фінансової допомоги від Євросоюзу є прийняття Закону України «Про держслужбу», який передбачав би радикальні і такі потрібні зміни в правовому регулюванні основ державної служби, оскільки чинний Закон України «Про державну службу» було ухвалено ще в далекому 1993 р., і багато його положень вже є застарілими, неактуальними і об’єктивно потребують змін. Тому, Національним агентством державної служби України за сприяння ЄС та активної участі громадськості було розроблено новий законопроект «Про державну службу», який отримав загалом позитивний Висновок європейських експертів (Програми SIGMA). Президент України П. Порошенко повідомив представників Європейського Союзу про те, що підтримуватиме ухвалення закону «Про державну службу». А посол ЄС Я. Томбінський зазначив, що експерти ЄС готові надати свою допомогу в завершенні роботи над законом, який «створить основу для всебічного реформування системи держслужби».

«У профільному комітеті є налаштованість на ухвалення цього закону і розуміння необхідності його прийняття. Цей законодавчий акт пройшов багато експертиз і є достатньо якісним інструментом побудови оновленої державної служби, якої ми всі потребуємо. Тому він має бути прийнятим», – сказав спікер парламенту В. Гройсман. Він наголосив, що закон стане передумовою для створення професійної державної служби, на якій працюватимуть люди, що не не залежатимуть від тієї чи іншої політичної кон’юнктури.

Головною метою нового законопроекту є прагнення розмежувати політику та державну службу, політиків і держслужбовців, політичну доцільність і суспільний інтерес. Відсутність чіткої межі між державною службою та політикою, участь чиновників у процесах, де мали б діяти тільки політичні гравці, призначення на посади згідно з політичними міркуваннями, – це, на жаль, наразі поширена практика в системі державної служби України. Наслідком такої практики стало зниження професіоналізму державних службовців, руйнування системи спадкоємності у владі, а також стабільності державного апарату. На думку авторів нового закону, реалізація його покладе край такій ситуації, створить нову систему взаємин політиків і чиновників, а також дасть необхідний поштовх суспільним мотиваціям і стимулам.

Прийнята в першому читанні нова редакція цього закону проводить і фіксує чітку межу між політичною діяльністю та професійною державною службою, між політиком, який часто живе, як то кажуть, від виборів до виборів, і державним службовцем, покликаним забезпечувати стабільність, спадкоємність і ефективність роботи державної машини. Цей закон пропонує окреслити рамки інституту державної служби. А досягти цього можна через розподіл державних і політичних посад. За даним законом до політичних належать посади: Президента України, народних депутатів України, Прем’єр-міністра і віце-прем’єр-міністрів України, міністрів і заступників міністрів. Оскільки роль і функції людей, які займають політичні посади, принципово відрізняються від ролі державних службовців, закон пропонує регулювати їхній статус окремими законодавчими актами і не поширює свою дію на політичну сферу. Так, формулюючи основні принципи державної служби, автори законопроекту серед іншого, прямо вказують на «політичну нейтральність і лояльність – відмову державного службовця від демонстрації власних політичних поглядів і свого ставлення до політичних сил, партій, блоків, недопущення їхнього впливу на виконання службових обов’язків, підпорядкування діяльності державного службовця завданням держави та її законно сформованих органів влади». І це повністю відповідає європейській практиці. Навіть більше, визначаючи правовий статус державних службовців, закон висуває цілком конкретні вимоги щодо лояльності, політичної нейтральності та професійності чиновника, які збігаються з вимогами, до яких давно звик той же європейський бюрократ.

В. Тимощук, експерт Центру політично-правових реформ, зазначає: «Новий закон – це політична нейтральність, професійність та стабільність. За законом звільняти держслужбовця можна буде лише за некомпетентність або якісь правопорушення, а не на суб’єктивний розсуд керівника».

У разі ухвалення законопроекту державні службовці:

– не матимуть права бути членами політичних партій (у майбутньому, зі зміцненням демократичних традицій і правової культури, така заборона може бути чинною лише для вищих державних службовців – саме такий еволюційний шлях упродовж останніх 100 років пройшли практично всі демократичні країни світу);

– не зможуть провадити підприємницьку діяльність та працювати за сумісництвом (дозволяється лише викладацька, наукова та творча діяльність, медична практика, інструкторська та суддівська практика в спорті, що здійснюються у позаробочий час);

– не матимуть права на страйкування.

Однією з головних новацій законопроекту є впровадження посади державного секретаря міністерства – найвищої посади в державній службі – який має стати посередником між політично призначеним міністром і державними службовцями-професіоналами, відповідатиме за належну роботу держслужбовців. Разом з тим, за законом, втратять статус представників державної служби працівники допоміжної ланки, ті службовці, у яких відсутні особливі публічні (владні) повноваження та чия робота полягає в обслуговуванні поточної діяльності органів державної влади як організацій. Втратять статус державного службовця секретарі, бухгалтери, системні адміністратори, аудитори, охоронці, водії, особи, які здійснюють прибирання і ремонт приміщень, прилеглих територій, виконують у державних органах низькокваліфіковані роботи та інші технічні функції. Закон пропонує вивести їх за межі держслужби, що в принципі можна вважати логічним. Правовий статус цих працівників, на думку авторів закону, повинен регулюватися трудовим законодавством, а не законом «Про державну службу».

Проект закону України «Про державну службу» приділяє велику увагу конкурсній процедурі призначення на посади в органах виконавчої влади, підвищенню професійного рівня чиновників, яких поділятимуть на три категорії. Службовець низької категорії може не мати університетського диплому, а вищий службовець мусить не тільки бути дипломованим, а ще й знати іноземну мову. Дефіцит компетентності та професіоналізму – одна з ключових проблем державної служби в Україні. В її основі – законодавство, яке залишає державних службовців сам на сам із суб’єктивізмом керівників, не даючи жодних гарантій захисту від їх зловживань. Промовистий приклад – практика звільнення держслужбовців від своїх обов’язків через безпідставну реорганізацію органу влади або формування «нової команди». Система оцінювання діяльності державних службовців та їх регулярна атестація, а також наявні дисциплінарні санкції давно знецінилися й фактично імітують оцінювання. Практика «підвищення кваліфікації» на тлі зазначених проблем і формування команд «під себе» обертається даремно витратою коштів держбюджету. У зв’язку з цим закон наголошує на необхідності ретельного відрегулювання системи конкурсного відбору на державну службу. Забезпечення належного рівня професійності – компетентного, об’єктивного й неупередженого виконання службовцями своєї роботи – передбачає відмову від практики набору та звільнення з посад за ознакою політичної належності. Однак ще важливішим, на думку розробників закону, є відбір на державну службу осіб з необхідним рівнем освіти, навичок і досвіду. Саме цьому повинен служити вдосконалений інститут конкурсного відбору кандидатів на посади в органах виконавчої влади. Хоча чинний закон також передбачає проведення конкурсного відбору, та практика його реалізації показує, що наразі ця процедура є формальною, і взагалі, часто-густо підмінюється практикою призначення на вакантні посади в порядку просування по службі або за іншими численними винятками з конкурсної процедури, узаконеними постановами Кабінету Міністрів.

Також Закон «Про держслужбу» передбачає підвищення зарплати держслужбовцям. За словами Д. Бродського, експерта Реанімаційного пакета реформ, новий закон має суттєво підвищити зарплату, бо інакше корупцію серед держслужбовців не подолати. Тож спеціаліст райдержадміністрації отримуватиме не теперішні 1300 грн, а майже вдвічі більше. В Україні давно і міцно сформувалася така система оплати праці державних службовців, що не стимулює розвитку компетентності і професійності чиновника, а ставить його в залежність від безпосереднього керівництва, яке на власний розсуд призначає премії та надбавки. Сьогодні в структурі заробітної плати державного службовця надбавки і премії становлять більш ніж 40 %. Деякі з них мають постійний характер, деякі – безпосередньо залежать від рішення керівництва. Навіть більше, мала частка посадового окладу в структурі заробітної плати чиновника призводить до того, що вперше призначений на посаду отримує зовсім невеликий заробіток, не маючи формальних підстав для нарахування надбавок чи премій. Це створює передумови для таких явищ, як хабарництво та плинність кадрів. Згубною для ефективної державної служби є також практика створення індивідуальних умов оплати праці для окремих державних організацій або груп держслужбовців. Подібна система стимулює практику свідомого вакууму вакансій, що дає змогу формувати додатковий грошовий фонд і використовувати його для преміювання підлеглих на власний розсуд керівництва. Як результат – нерівномірний розподіл обов’язків, обтяження ними одних виконавців і поблажливе ставлення до інших разом з повсюдними фінансовими заохоченнями. Запропонований законопроект закладає принципово нові підходи до системи оплати праці держслужбовців і закріплює впровадження чіткої та прозорої структури формування заробітної плати чиновників. На думку авторів законопроекту, заробітна плата державного службовця повинна складатися з посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років, доплати за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників. Усі інші надбавки й доплати повинні бути скасовано. Закон встановлює також, що посадовий оклад має становити не менш ніж 80 % місячної заробітної плати і не може бути менше двох розмірів мінімальної заробітної плати.

За словами міністра фінансів Н. Єресько, «наразі зарплати державних службовців – це справжнє страхіття. Такий рівень оплати має безпосередній вплив на ріст корупції. Цю систему треба змінювати. Я не кажу про “величезні” зарплати, але ми маємо платити людям принаймні нормальні суми. За один день ми цього не зробимо, але крок за кроком – повинні!».

У разі ухвалення нової редакції закону «Про державну службу» кардинальним змінам буде піддано такий вельми важливий нині елемент заробітної плати чиновника, як премія. Вона фактично перестане бути постійним складником щомісячного заробітку чиновника і, нарешті, почне виконувати функцію заохочення. Передбачається, що преміювання працівника можна буде здійснювати тільки раз на рік за умови позитивної оцінки його роботи або за особливі досягнення в праці.

Закон істотно посилює також вимоги до державних службовців (передусім вищої ланки) щодо змісту щорічних декларацій. Так, до вимоги декларувати своє майно і доходи додається необхідність декларувати навіть те майно (житло, автомобілі), яке юридично не оформлене, однак перебуває у володінні чиновника. Подібний підхід виключає вже звичну в Україні практику заяв про «проживання на дачі в друзів» або «користування машиною свого водія». Принципова новація закону – необхідність надавати інформацію про укладені угоди, якщо їхня вартість перевищує 20 мінімальних заробітних плат (нині ця сума становить 12 600 грн). Обов’язково мають бути зафіксовані також вартість угоди та сторони її укладання. Чиновники вищого корпусу будуть зобов’язані вносити в декларацію відомості про членів родини, які проживають разом з ними. А також подавати декларації впродовж двох років після звільнення з державної служби. Крім того, декларації вищих державних осіб будуть обов’язково оприлюднюватися в ЗМІ. Це дасть змогу не тільки громадськості контролювати доходи і видатки чиновників, а й допоможе державним органам виявляти і запобігати ситуаціям конфлікту інтересів.

І все ж, незважаючи на нагальну революційність положень нового закону про державну службу, у якій наразі працюють 300 тис. службовців, нині точиться запекла дискусія щодо його прийняття. Автори документа, на думку деяких опонентів, м’яко кажучи, «перегнули палку», і, у разі ухвалення цієї редакції закону в цілому, ми отримаємо не реформу, а, навпаки, – руйнацію системи державної служби. Адже коло посад в органах державної влади, на які поширюватиметься дія закону «Про державну службу», має значно звузитися, і це залишає багато запитань. Так, закон передбачає, що статус державного службовця втратять радники, помічники, уповноважені та прес-секретар Президента України. Крім того, працівники секретаріатів Голови Верховної Ради України та його заступників, працівники патронатних служб Прем’єр-міністра України, першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів України, інших членів Кабінету Міністрів України, помічники-консультанти народних депутатів України, судді, помічники суддів, працівники прокуратури. Саме цей пункт викликає найбільшу кількість зауважень. Наприклад, працівники секретаріатів Голови Верховної Ради України та його заступників – люди, які своєю працею забезпечують роботу зазначених структурних підрозділів Верховної Ради України, – хоча і втратять статус держслужбовців, проте на практиці продовжуватимуть виконувати державні функції, але на них, зокрема, вже не поширюватиметься дія антикорупційного законодавства. І це – «благодатна» можливість для корупційної лазівки!

Аналогічна ситуація і з радниками, помічниками, консультантами Президента України, помічниками народних депутатів України, заступниками міністрів та деякими іншими посадовцями. На них більше не будуть поширюватися обов’язок щороку надавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, заборона на недопущення можливого конфлікту інтересів, заборона працювати в безпосередньому підпорядкуванні близьких родичів, а також обмеження щодо використання службових повноважень на свою користь, обмеження щодо одержання дарунків, а головне – щодо зайняття іншою оплачуваною роботою, у тому числі, підприємницькою діяльністю. Новим законом це напряму не заборонено.

Щодо помічників суддів, то тут також слід зазначити, що, на думку юристів, норми відносно позбавлення їх статусу державних службовців є дискримінаційними. Оскільки секретарі судових засідань, працівники канцелярії та архіву суду такий статус зберігають, то у підсумку це може негативно вплинути на якість здійснення правосуддя.

Підтримана в першому читанні нова редакція закону про держслужбу також передбачає, що не будуть вважатися державними службовцями працівники патронатних служб. Однак, що слід розуміти під терміном «патронатна служба», законопроект тлумачення не дає. І це не єдиний недолік цього закону.

Неконституційними вважають юристи і деяки норми нового закону. Автори нової редакції закону про держслужбу, імовірно, так бажали відокремити державних службовців від політики, що прописали в ньому норми, які відверто суперечать Конституції, а також здатні призвести до юридичних казусів. Так, наприклад, у разі ухвалення закону, усі керівники районних та обласних адміністрацій повинні стати безпартійними. Таке положення суперечить ст. 36 Конституції України, яка передбачає, що громадяни України мають право на свободу об’єднання в політичні партії. А це означає, що нікого не може бути обмежено в правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. До того ж у проекті не передбачено перехідного періоду, за який державні службовці, які на сьогодні є членами політичних партій, могли б припинити в них членство. Натомість вказано, що грубе порушення вимог політичної неупередженості є підставою для звільнення особи із займаної посади.

Сюрпризи в новій редакції закону про держслужбу містяться і в частині соціального захисту державних службовців.

Цим законопроектом чиновників воліють позбавити спеціальних пенсій, а нараховувати пенсії на загальних засадах, скасувати додаткові відпустки, надбавку за вислугу років. Виникає питання: які стимули в такому разі залишаться аби заохочувати людей працювати на держслужбі?

В. Пилипенко, представник України у Венеціанській комісії, кандидат юридичних наук, зазначає: «Сам факт ухвалення цього законопроекту в першому читанні, а точніше поширення в суспільстві інформації про норми, які містяться в цьому документі, можна назвати диверсією, направленою на підрив української державності». На його думку, уже зараз можна передбачити, що з органів влади звільняться інженери, водії та секретарі – їм немає сенсу працювати за 2 тис. грн, не маючи права на спеціальну пенсію, додаткову відпуску й доплати. Міністерства залишаться без зв’язку та Інтернету і будуть змушені наймати таких фахівців «на аутсорсі», імовірно, за набагато більші гроші, ніж сьогодні передбачено посадовими окладами таких фахівців на держслужбі. Люди передпенсійного віку, досвідчені та відповідальні, які вболівають за долю держави, з часом також підуть на дострокову пенсію або перейдуть працювати в органи, на які не поширюється закон про державну службу – у прокуратуру чи на дипломатичну службу – оскільки працювати чиновником, отримуючи мізерну зарплатню, без права отримувати гідну пенсію, немає ніякого сенсу. Крім того, підтриманим у першому читанні проектом про державну службу встановлюється граничний вік державного службовця в 60 років, то ж у разі вступу закону в дію, чиновники старші за 60 років будуть просто звільнені з державних посад.

Ухвалення законопроекту є умовою подальшої фінансової підтримки України з боку Європейського Союзу, який попереджає: не реформуєте державну службу – не отримаєте 600 млн дол. допомоги.

Д. Стулок, прес-аташе представництва ЄС в Україні, наголошує: «Реформування держслужби – ключ до надання сум для підтримки інших галузей. Це є обов’язковою умовою надання фінансової допомоги, такий собі фінансовий козир». Але скористатися цим козирем Україна поки що не в змозі, оскільки наприкінці вересня на закритому засіданні Національної ради реформ Президент України П. Порошенко заявив про потребу відкликати з парламенту проект закону про державну службу, обґрунтувавши це претензіями з боку ЄС, представники якого незадоволені текстом законопроекту. Проти закону виступили також голова Мінекономіки за президентською квотою А. Абромавічус та представник Президента в уряді О. Данилюк, який не вірить у реальність подвоєння зарплати держслужбовця: «Це державі буде коштувати шалені гроші – більше 20 млрд. грн. Хто пропонує прийняти цю систему – обманює людей, бо вона не запрацює ані завтра, ані через рік. Та й таких грошей на це немає!»

Водночас В. Гройсман зазначив, що первинний текст закону, який вже пройшов перше читання у Верховній Раді, було спотворено до невпізнаності і в нинішньому вигляді його приймати не можна. На сьогодні депутати внесли більш ніж 1500 поправок до закону, і це суттєво ускладнює його прийняття. В. Гройсман запропонував створити нову робочу групу для розробки нового закону, що і вирішили зробити за браком альтернативи. Проте спікер парламенту вірить, що до кінця року депутати узаконять сучасну державну службу України – професійну, з гідною зарплатнею та без корупції. «Вважаю, що принципово має бути затверджено в новому законі – розподіл на політичні й неполітичні посади, а також гарантію гідної оплати професійним працівникам державної служби. Це ті два положення, які обов’язково треба врегулювати у законі про Держслужбу. Держслужбовець має бути не аматором, а професійним фахівцем, сумлінно виконувати свої обов’язки і отримувати достойну зарплату», – зазначив він.

Законопроект «Про державну службу» є ключовим для створення сприятливого середовища для реформ у системі державного управління. Прийняття законопроекту є умовою двосторонньої програми допомоги між Україною та ЄС, зокрема в частині, що стосується контракту на державний розвиток, макрофінансову допомогу, а також щодо можливих майбутніх програм допомоги з реформи державного управління. Будемо сподіватися, що актуальні дискусії навколо змін до цього проекту закону допоможуть фахівцям зробити необхідні роз’яснення та внести рекомендації з метою прийняття закону в найкоротші терміни. Це вкрай потрібно, аби Україна була в змозі продовжувати вже діючий процес реформ з більш ефективною, деполітизованою, професійною державною службою.

Звісно ж, проект закону України «Про державну службу» за один день не може зробити країну багатою, державу – ефективною, а громадянина – задоволеним. Однак принципи, закладені в основу цього закону, – деполітизація державної служби, її чітка керованість, справедлива система оцінювання праці чиновника і запобігання конфлікту інтересів – дають підстави говорити про перший крок Української держави до суттєвого поліпшення власної ефективності управління. З ухваленням цього закону в України з’являться цілком конкретні шанси створити по-справжньому професійний, політично нейтральний і стабільний державний апарат. Стане можливим знов зробити професію державного службовця престижною, вивести на новий рівень якість послуг, що надаються державою громадянам, бізнесу і самим політикам, а також повернути довіру громадян до своєї держави. Адже саме від розуміння та компетенції державного службовця і залежить великою мірою, наскільки швидко буде реалізовано наші шанси на нове, європейське, майбутнє.

nbuviap.gov.ua

Про державну службу
Стаття 6. Категорії посад державної служби

1. Посади державної служби в державних органах поділяються на категорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців.

2. Встановлюються такі категорії посад державної служби:

1) категорія «А» (вищий корпус державної служби) — посади:

Державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств;

керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників;

керівників апаратів Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів та їх заступників, керівників секретаріатів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та їх заступників, Голови Державної судової адміністрації України та його заступників;

керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

2) категорія «Б» — посади:

керівників структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів України та їх заступників;

керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників;

керівників та заступників керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, апаратів місцевих державних адміністрацій, їх структурних підрозділів;

керівників апаратів апеляційних та місцевих судів, керівників структурних підрозділів апаратів судів, їх заступників;

заступників керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

3) категорія «В» — інші посади державної служби, не віднесені до категорій «А» і «Б».

3. Кількість посад державної служби категорій «А» і «Б» в державному органі повинна становити не більше третини його штатної чисельності.

kodeksy.com.ua

Особливості нового Закону України «Про державну службу»

1 травня набув чинності новий Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі — Закон № 889), який порівняно з поперед­нім Законом України «Про державну службу», прийнятим ще в 1993 р., має ряд відмінностей. Зокрема, в ньому визначено перелік органів державної влади, службовці яких підпадають під дію цього закону. До них належать: Секретаріат Кабінету Міністрів України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; місцеві державні адміністрації; органи прокуратури та ін. Однак при цьому він містить і перелік службовців, на яких не поширюється дія цього закону. Зокрема, він не поширюється на Президента України; главу його Адміністрації та його заступників; членів Уряду та їх перших заступників та заступників міністрів; народних депутатів; працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб’єктів господарювання державної форми власності; працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, та ін.

Також Законом № 889 посади державних службовців розподілено по категоріях залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців.

Встановлено такі категорії посад державних службовців:

1) категорія «А» (вищий корпус державної служби) — посади:

  • державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств;
  • керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників;
  • керівників апаратів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів та їх заступників;
  • голів місцевих державних адміністрацій;
  • керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

2) категорія «Б» — посади:

  • керівників структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів України та їх заступників;
  • керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників;
  • заступників голів місцевих державних адміністрацій;
  • керівників апаратів апеляційних та місцевих судів, керівників структурних підрозділів апаратів судів, їх заступників;
  • заступників керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

3) категорія «В» — інші посади державної служби, не віднесені до категорій «А» і «Б».

При цьому встановлено, що кількість посад державної служби категорій «А» і «Б» в державному органі повинна становити не більше третини його штатної чисельності.

Крім того, Законом № 889 зазначено, що вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу, крім кількох випадків. Зокрема, у разі реорганізації (злиття, перетворення тощо) державного органу державний службовець не проходитиме конкурс на зайняття посади в новоствореному органі. Однак особа не зможе вступити на державну службу, якщо їй виповнилося 65 років.

Однією з особливостей Закону № 889 є те, що ним передбачено відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, якщо вона була заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень.

Крім цього, Законом № 889 вносяться зміни до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади». Зокрема, посаду «заступник міністра — керівник апарату» перейменовано на «державний секретар міністерства» (далі — секретар), наразі посаду заступника міністра — керівника апарату в МОЗ України обіймає Роман Василишин. Особа на посаду секретаря призначатиметься Урядом строком на п’ять років з правом повторного призначення за поданням Комісії з питань вищого корпусу державної служби, яка проводить конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорії «А» та вносить суб’єкту призначення пропозиції щодо переможця конкурсу.

Також було доповнено і повноваження цього державного службовця. Зокрема, секретар:

  • призначатиме на посади керівників територіальних органів міністерства та їх заступників і звільнятиме їх з посад;
  • погоджуватиме у передбачених законом випадках призначення на посади та звільнення з посад керівників відповідних структурних підрозділів обласних, Київської міської державної адміністрації;
  • призначатиме на посаду та звільнятиме з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства;
  • притягуватиме до дисциплінарної відповідальності керівників державних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління відповідного міністерства.

Усі інші повноваження (наприклад затвердження штатного розпису та кошторису міністерства), які раніше покладалися на заступників міністрів — керівників апарату, залишилися незмінними для державних секретарів.

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

www.apteka.ua

Зміни від 09.11.2017 до Закону України «Про державну службу»

Набрання чинності: 15.11.2017

Стаття 3. Сфера дії цього Закону

3. Дія цього Закону не поширюється на:

9) службовців Національного банку України;

10) депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голову Ради міністрів Автономної Республіки Крим та його заступників, міністрів Автономної Республіки Крим;

Стаття 6. Категорії посад державної служби

2. Встановлюються такі категорії посад державної служби:

1) категорія “А” (вищий корпус державної служби) – посади:

голів місцевих державних адміністрацій;

2) категорія “Б” – посади:

заступників голів місцевих державних адміністрацій;

Стаття 17. Керівник державної служби в державному органі

1. Повноваження керівника державної служби здійснюють:

3) в іншому центральному органі виконавчої влади – керівник відповідного органу;

4) у державних органах, посади керівників яких належать до посад державної служби, – керівник відповідного органу;

5) в інших державних органах або в разі прямого підпорядкування окремій особі, яка займає політичну посаду, – керівник апарату (секретаріату).

Стаття 31. Порядок призначення на посаду державної служби

6. З метою безперебійного функціонування державного органу одночасно з прийняттям рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби суб’єкт призначення може прийняти рішення про тимчасовий розподіл обов’язків за цією посадою між державними службовцями, які працюють у відповідному структурному підрозділі державного органу.

Стаття 91. Особливості проходження державної служби в окремих державних органах

1. Дія цієї статті поширюється на голів місцевих державних адміністрацій , керівників апаратів (секретаріатів) Верховної Ради України, допоміжних органів, утворених Президентом України, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, Антимонопольного комітету України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Фонду державного майна України, Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Ради національної безпеки і оборони України, Рахункової палати, а також державних колегіальних органів, посади голів та членів яких не належать до посад державної служби.

3. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Пропозиції щодо кандидатів на посади голів місцевих державних адміністрацій вносить Кабінету Міністрів України Комісія за результатами конкурсного відбору в порядку, визначеному цим Законом.

Стаття 3. Сфера дії цього Закону

3. Дія цього Закону не поширюється на:

9) службовців Національного банку України;

9-1) голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників;

10) депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голову Ради міністрів Автономної Республіки Крим та його заступників, міністрів Автономної Республіки Крим;

Стаття 6.Категорії посад державної служби

2. Встановлюються такі категорії посад державної служби:

1) категорія “А” (вищий корпус державної служби) – посади:

2) категорія “Б” – посади:

керівників та заступників керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрації, апаратів місцевих державних адміністрацій, їх структурних підрозділів;

Стаття 17. Керівник державної служби в державному органі

1. Повноваження керівника державної служби здійснюють:

3) в іншому центральному органі виконавчої влади – керівник відповідного органу;

4) в місцевих державних адміністраціях:
керівник апарату – в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права);
керівник структурного підрозділу зі статусом юридичної особи публічного права – у такому підрозділі;

5) у державних органах, посади керівників яких належать до посад державної служби, – керівник відповідного органу;

6) в інших державних органах або в разі прямого підпорядкування окремій особі, яка займає політичну посаду, – керівник апарату (секретаріату).

Стаття 31.Порядок призначення на посаду державної служби

6. З метою безперебійного функціонування державного органу одночасно з прийняттям рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби до призначення особи на таку посаду суб’єкт призначення може прийняти рішення:

1) про тимчасове покладення виконання обов’язків за вакантною посадою категорії “А” на одного із заступників або керівників самостійних структурних підрозділів цього державного органу;

2) про тимчасове покладення виконання обов’язків за вакантною посадою керівника самостійного структурного підрозділу на одного із державних службовців, які працюють у відповідному структурному підрозділі державного органу;

3) про тимчасовий розподіл обов’язків за іншими вакантними посадами державної служби між державними службовцями, які працюють у відповідному структурному підрозділі державного органу.

Тимчасове виконання обов’язків за вакантною посадою категорії “А”, передбачене пунктом 1 цієї частини, не може перевищувати трьох місяців.

Рішення, передбачене у пункті 2 цієї частини, може бути прийнято за умови відсутності посади заступника керівника самостійного структурного підрозділу у державному органі або у тому разі якщо така посада є вакантною.

У разі прийняття рішення, передбаченого пунктами 1-3 абзацу першого цієї частини, відповідним працівникам встановлюється виплата, передбачена частиною четвертою статті 52 цього Закону.

Стаття 91.Особливості проходження державної служби в окремих державних органах

1. Дія цієї статті поширюється на керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників, керівників апаратів (секретаріатів) Верховної Ради України, допоміжних органів, утворених Президентом України, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, Антимонопольного комітету України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Фонду державного майна України, Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Ради національної безпеки і оборони України, Рахункової палати, а також державних колегіальних органів, посади голів та членів яких не належать до посад державної служби.

3. Керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України в порядку, передбаченому Конституцією України та законами України “Про Кабінет Міністрів України”, “Про центральні органи виконавчої влади”.

www.yurfact.com.ua

Это интересно:

  • Образец доверенности на передачу полномочий Доверенность на представление интересов в суде Одним из прав участвующего в деле лица является право выдать доверенность на представление интересов в суде своему представителю. При рассмотрении гражданских исков это может быть любое […]
  • Закон за оскорбление личности в россии Наказание за оскорбление личности по статье Сегодня достаточно распространены конфликтные ситуации между знакомыми или незнакомыми людьми. Споры, ругань, обидные слова и унижения — люди идут на все с целью отстоять себя и свою точку […]
  • Возврат субсидии проводка Начисление, поступление и возврат субсидии на госзадание: отражаем в учете Автор: Л. Ларцева Изменился ли в 2016 году порядок отражения в бухгалтерском учете операций по начислению и поступлению доходов в виде субсидий на […]
  • Ипотека с материнским капиталом в сбербанке отзывы Сбербанк: ипотека плюс материнский капитал Материнский капитал — вид субсидии федерального уровня, применяемый на всей территории России. Капитал представляет собой сертификат на определенную сумму, который выдается семье при […]
  • Правила пожарной безопасности 2003 год Записи с метками правила пожарной безопасности Оповещение о пожаре по радиоканалу в пожарную охрану Здравствуйте, подскажите пожалуйста. Нарушение по предписанию - "На объекте отсутствует система АПС по передаче сигнала о пожаре по […]
  • Производные основные правила Найти производную: алгоритм и примеры решений Операция отыскания производной называется дифференцированием. В результате решения задач об отыскании производных у самых простых (и не очень простых) функций по определению производной […]