Стаття 39. Ранги державних службовців

1. Ранги державних службовців є видом спеціальних звань.

2. Встановлюється дев’ять рангів державних службовців.

Порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями визначаються Кабінетом Міністрів України.

Співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями встановлюється для випадків призначення осіб, яким присвоєно такі спеціальні звання, на посади державних службовців, на яких може бути присвоєно нижчий ранг. У такому разі особі присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до спеціальних законів.

3. Присвоюються такі ранги:

державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «А», — 1, 2, 3 ранг;

державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «Б», — 3, 4, 5, 6 ранг;

державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «В», — 6, 7, 8, 9 ранг.

4. Ранги державним службовцям присвоює суб’єкт призначення, крім випадків, передбачених законом.

5. Ранги державних службовців присвоюються одночасно з призначенням на посаду державної служби, а в разі встановлення випробування — після закінчення його строку. Державному службовцю, який вперше призначається на посаду державної служби, присвоюється найнижчий ранг у межах відповідної категорії посад.

6. Черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюється державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності.

Протягом строку застосування дисциплінарного стягнення, а також протягом шести місяців з дня отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності черговий ранг державному службовцю не присвоюється. Такі періоди не зараховуються до строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

7. За особливі досягнення або за виконання особливо відповідальних завдань державному службовцю може бути достроково присвоєно черговий ранг.

Дострокове присвоєння чергового рангу може здійснюватися не раніше ніж через один рік після присвоєння попереднього рангу.

8. За сумлінну службу державному службовцю у зв’язку з виходом на пенсію присвоюється черговий ранг поза межами відповідної категорії посад.

9. У разі переходу на посаду нижчої категорії або звільнення з державної служби за державним службовцем зберігається раніше присвоєний йому ранг.

10. Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за рішенням суду.

11. В особовій справі та трудовій книжці державного службовця робиться запис про присвоєння, зміну та позбавлення рангу державного службовця.

xn--80aagahqwyibe8an.com

Набув чинності новий закон про державну службу

1 травня набуває чинності новий закон «Про державну службу», який дає старт реформі системи державного управління.

Закон визначає засади забезпечення професійної, політично неупередженої, орієнтованої на громадян державної служби, а також рівного доступу громадян до неї.

За законом, вступ на усі посади державної служби відтепер відбуватиметься лише за конкурсом на основі особистих якостей та досягнень кандидатів на посади, виключаються будь-які корупційні механізми при вступі та проходження державної служби.

Також встановлюється прозора модель оплати праці, розроблена з урахуванням європейського досвіду.

Крім того, запроваджується компетентнісна модель управління людськими ресурсами, оцінювання результатів роботи державних службовців, їх кар’єрна мотивація, підвищуються кваліфікаційні вимоги.

Також запроваджується посада секретаря міністерства. Це буде державний службовець вищої категорії, який здійснюватиме управління кадрами, управління міністерством і допомагатиме міністру в його роботі.

Дія закону поширюється на державних службовців, зокрема, секретаріату Кабінету міністрів; міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; місцевих державних адміністрацій; органів прокуратури; органів військового управління; закордонних дипломатичних установ України.

Дія закону не поширюється на президента; главу Адміністрації президента та його заступників, членів Кабінету міністрів, перших заступників та заступників міністрів; народних депутатів і депутатів місцевих рад.

Передбачається, що ухвалення закону про реформу держслужби, проект якого узгоджено з Європейським Союзом, дозволить Кабміну вести переговори з Єврокомісією про створення спеціального фонду для фінансування додаткових виплат українським чиновникам.

Ухвалення закону про держслужбу передбачено Угодою про асоціацію між Україною та ЄС.

Заступник глави Адміністрації президента Дмитро Шимків заявляв, що ухвалення закону про держслужбу було однією з вимог для отримання Україною макрофінансової допомоги в розмірі 600 млн євро від Євросоюзу, зазначає УНІАН.

21 квітня комісар Євросоюзу з питань розширення та політики сусідства Йоганнес Ган повідомив, що Єврокомісія готова виділити 90 млн євро на реформу держслужби, але очікує від уряду і Верховної Ради впровадження норм відповідного закону.

Прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявляв, що закон про професійну держслужбу набуде чинності 1 травня попри пропозиції відтермінувати його.

www.pravda.com.ua

Новий Закон про державну службу: опановуємо новації

Статті за темою

Із 1 травня 2016 року набув чинності новий закон про держслужбу. На кого він поширюється? Хто втратив статус державного службовця після набрання чинності новим законом? З точки зору кадровиків є добра новина: управління персоналом державних органів — діяльність, що підпадає під поняття «державна служба»

У пригоді спеціалістам служб управління персоналом державних органів стане огляд ключових новацій у сфері державної служби, який підготували Ольга САВЧЕНКО, експерт журналу «Кадровик-01», та Віталій КУПЧАНКО, експерт з питань державної служби.

З акон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII набрав чинності 1 травня 2016 року (далі — Закон № 889). Що вирізняє новий нормативно-правовий акт на тлі попередника — Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі — Закон № 3723)?

Без сумніву, 2016 рік проходитиме для державних органів під знаком імплементації Закону № 889. Кабінет Міністрів України (КМУ) та Національне агентство України з питань державної служби приймають десятки підзаконних нормативно-правових актів, а кадрові служби (служби управління персоналом) — мають зрозуміти, як застосовувати їх на практиці. З огляду на те, що новий закон про державну службу щонайменше не простіший, ніж Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, фахівці та експерти не відчуватимуть нестачі тем для плідних творчих дискусій і публікацій.

Корисні статті:

Хто підпадає під дію нового Закону про державну службу

Закон № 889 визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Статтею 1 Закону № 889 визначено поняття «державна служба» і «державний службовець». Так, державна служба — це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність з практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

  • аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у т. ч. розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
  • забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
  • забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
  • здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
  • управління державними фінансовими ресурсами, майном та кон­тролю за їх використанням;
  • управління персоналом державних органів;
  • реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець — це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, їх апараті (секретаріаті) (далі — державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до статті 3 дія Закону № 889 поширюється на державних службовців:

  • Секретаріату КМУ;
  • міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;
  • місцевих державних адміністрацій;
  • органів прокуратури;
  • органів військового управління;
  • закордонних дипломатичних установ України;
  • державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 Закону № 889;
  • інших державних органів.

Дія Закону про державну службу не поширюється на:

  • Президента України;
  • Главу Адміністрації Президента України та його заступників, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступників;
  • членів КМУ, перших заступників та заступників міністрів;
  • Голову та членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голову та членів Антимонопольного комітету України, Голову та членів Національного агентства з питань запобігання корупції, Голову та членів Рахункової палати, Голову та членів Центральної виборчої комісії, голів та членів інших державних колегіальних органів;
  • Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та його заступників;
  • Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України та його заступників, Голову Фонду державного майна України та його заступників;
  • депутатів усіх рівнів;
  • Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його представників;
  • службовців Національного банку України;
  • посадових осіб місцевого самоврядування;
  • суддів;
  • прокурорів;
  • працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування;
  • працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб’єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами;
  • військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до закону;
  • осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом;
  • працівників патронатних служб.

Категорії посад та ранги державних службовців за новим Законом про державну службу

На відміну Закону № 3723, який передбачає 7 категорій посад та 15 рангів державних службовців, ухвалений Закон № 889 встановлює 3 категорії посад і 9 рангів державних службовців, які стали видом спеціальних звань (статті 6 та 39; див. табл.).

Кількість посад категорій «А» і «Б» в державному органі становитиме не більше третини його штатної чисельності (ч. 3 ст. 6 Закону № 889).

Черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюватиметься державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності (ч. 6 ст. 39 Закону № 889). На сьогодні черговий ранг присвоюється через два роки службової діяльності (ч. 8 ст. 26 Закону № 3723, п. 4 Положення про ранги державних службовців, затвердженого постановою КМУ від 19.06.1996 № 658).

Обмеження політичної активності державних службовців

Однією з новацій Закону № 889 є вимога щодо політичної неупередженості державного службовця. Згідно з частиною третьою статті 10 Закону № 889 державний службовець не має права:

  • бути членом політичної партії протягом періоду державної служби на посаді категорії «А»;
  • обіймати посади в керівних органах політичної партії;
  • суміщати державну службу на посаді категорії «А» зі статусом депутата місцевої ради;
  • залучати, використовуючи своє службове становище, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників бюджетної сфери, інших осіб до участі у передвиборній агітації, акціях та заходах, що організовуються політичними партіями;
  • у будь-який інший спосіб використовувати своє службове становище в політичних цілях.

Прийняття та просування на державній службі за новим Законом про державну службу

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 889 право на державну службу матимуть повнолітні громадяни України, які вільно володіють державною мовою та яким присвоєно ступінь вищої освіти не нижче:

  • магістра — для посад категорій «А» і «Б»;
  • бакалавра, молодшого бакалавра — для посад категорії «В».

Може видатись дивним, але у чинному вже 22 роки Законі № 3723 не визначені конкретні вимоги до освіти державного службовця. Відповідно до статті 4 зазначеного закону право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою КМУ. Конкретніші вимоги до освіти державних службовців містяться у Довіднику типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, затвердженому наказом Нацдержслужби України від 13.09.2011 № 11, який, утім, має рекомендаційний характер.

Прийняття на державну службу, а також просування по службі, здійснюватиметься за результатами конкурсу (ст. 21 та 40 Закону № 889). Попереднє ознайомлення із Законом № 889 засвідчує існування винятків із цього правила.

У разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов’язкового проведення конкурсу (ч. 5 ст. 22 Закону № 889);

Під час передачі або делегування повноважень і функцій від державного органу до органу місцевого самоврядування переведення державного службовця на посаду служби в органах місцевого самоврядування здійснюється без обов’язкового проведення конкурсу в разі відповідності його професійної компетентності кваліфікаційним вимогам до відповідної посади та за умови вступу на службу вперше за результатами конкурсу (ч. 6 ст. 22 Закону № 889).

З метою усунення обставин прямого підпорядкування близьких осіб керівник державної служби може перевести державного службовця без обов’язкового проведення конкурсу за його згодою на іншу рівнозначну вакантну посаду державної служби в цьому державному органі або дати згоду на переведення до іншого державного органу (абз. 2 ч. 2 ст. 32 Закону № 889).

Без обов’язкового проведення конкурсу переведення також здійснюється:

  • на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у т. ч. в іншій місцевості (в іншому населеному пункті) (п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону № 889);
  • на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у т. ч. в іншій місцевості (в іншому населеному пункті) (п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону № 889).

Абзацом третім частини третьої статті 87 Закону № 889 встановлено, що державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті (ліквідація, реорганізація, скорочення штату тощо), у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу. Ймовірно, у цьому випадку також йдеться про прийом на службу без конкурсу.

Главою 2 розділу IV Закону № 889 визначено порядок та умови проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державної служби. Інформація про вакантну посаду державної служби оприлюднюватиметься на офіційних веб-сторінках державного органу, в якому проводиться конкурс, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Строк подання документів для участі в конкурсі становитиме не менше 15-ти та не більше 30-ти календарних днів з дня оприлюднення інформації про проведення конкурсу. Результати конкурсу оприлюднюватимуться не пізніше 45-ти календарних днів з дня пуб­лікації оголошення про про­ведення конкурсу (ще одна з новел Закону № 889).

Частиною першою статті 25 Закону № 889 визначено перелік документів, необхідних для участі в конкурсі. Так, особа, яка бажатиме взяти участь у конкурсі, буде надавати, зокрема, посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою (норма набирає чинності з 01.05.2017).

Конкурс на посади державної служби категорії «А» проводитиме Комісія з питань вищого корпусу державної служби, до складу якої входитимуть:

  • представник, визначений Верховною Радою України за поданням комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання державної служби, з числа осіб, які займають посади вищого корпусу державної служби;
  • представник, визначений Президентом України;
  • представник, визначений КМУ з числа осіб, які займають посади вищого корпусу державної служби;
  • керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (за посадою);
  • керівник Національного агентства з питань запобігання корупції (за посадою);
  • представник Державної судової адміністрації України;
  • по одному представнику від спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні та спільного представницького органу всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців на національному рівні;
  • чотири представники громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, обрані відповідно до порядку, що затверджуватиметься КМУ.

Конкурс на зайняття посади державної служби категорії «Б» у державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя, проводитиме конкурсна комісія, утворена керівником державної служби державного органу вищого рівня.

Конкурс на зайняття інших посад державної служби категорії «Б» та категорії «В» проводитиме конкурсна комісія у складі не менше п’яти осіб, утворена керівником державної служби в державному органі. При цьому до складу конкурсної комісії можуть залучатися на конкурсній основі представники громадських об’єднань, що діють відповідно до Закону України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI, відповідно до порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

За результатами проведеного конкурсу конкурсна комісія визначатиме переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади. Другий за результатами конкурсу кандидат на зайняття вакантної посади державної служби матиме право на призначення на посаду протягом одного року з дня проведення конкурсу, якщо посада стане вакантною, а також якщо переможець конкурсу відмовився від посади або йому буде відмовлено у призначенні на посаду за результатами спеціальної перевірки, та в інших випадках, передбачених Законом № 889.

В рамках реалізації однієї з головних ідей Закону № 889 — розподілу посад на політичні та адміністративні — в Секретаріаті КМУ вводиться посада Державного секретаря КМУ, а в міністерствах — державного секретаря міністерства, який призначатиме на посади та звільнятиме з посад державних службовців апарату міністерства, а також присвоюватиме їм ранги державних службовців, прийматиме рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності. На думку голови Національного агентства України з питань державної служби К. Ващенка, завдяки цьому нововведенню державним службовцям більше не доведеться пакувати валізи з приходом чергового міністра, поступаючись своїм місцем його куму, брату чи свату.

Оплата праці, заохочення і соціальні гарантії державних службовців

Складовими заробітної плати державного службовця за Законом № 889 є:

  • посадовий оклад;
  • надбавка за вислугу років;
  • надбавка за ранг державного службовця;
  • виплата за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’яз­ків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50% посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця;
  • виплата за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’яз­ків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою;
  • премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності (річна) та відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу (місячна або квартальна).

Загальний розмір місячної та квартальної премій, які може отримати державний службовець за рік, не перевищуватиме 30% фонду його посадового окладу за рік (ця норма набере чинності 01.01.2019; п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889). На сьогодні цей відсоток у більшості випадків є значно вищим.

Встановлюється новий підхід до визначення розмірів посадових окладів державних службовців. Зокрема, посади державної служби поділяються на 9 груп оплати праці. Розмір посадового окладу державного службовця залежатиме від юрисдикції державного органу. Так, мінімальний розмір посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, не буде меншим від двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Утім, означена норма повною мірою набере чинності з 01.01.2019, а з 01.01.2017 відбуватиметься поступове підвищення посадових окладів державних службовців. Мінімальний розмір посадового окладу групи 1 в державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, становитиме не більше семи мінімальних розмірів посадового окладу групи 9 в державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення.

Основна щорічна відпустка державного службовця становитиме, як і нині, 30 календарних днів. Однак за кожний рік державної служби після досягнення п’ятирічного стажу державної служби державному службовцю надаватиметься один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів. На сьогодні максимальна тривалість додаткової щорічної відпустки за стаж роботи в державних органах також становить 15 календарних днів, але право на цю відпустку виникає після 10 років стажу державної служби. Внаслідок зазначених змін тривалість додаткової відпустки, обчислена за Законом № 889, може буде меншою, ніж за Законом № 3723. Законодавець передбачив таку ситуацію: пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 встановлено, що за державними службовцями, які відповідно до статті 35 Закону № 3723 набули право на отримання додаткових оплачуваних відпусток більшої тривалості, ніж передбачено статтею 58 Закону № 889, така тривалість додаткових відпусток зберігається після набрання чинності цим законом.

Також статтею 52 Закону № 889 визначено новий підхід до встановлення надбавок та доплат державним службовцям, зокрема, надбавка за вислугу років на державній службі встановлюватиметься на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50% посадового окладу.

Закон № 889 передбачає норми щодо виплати допомоги до щорічної відпустки державних службовців, хоч і в іншому розмірі, а саме в розмірі середньомісячної заробітної плати (у Законі № 3723 — у розмірі посадового окладу). Порядок надання і розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначається постановою КМУ.

Дисциплінарна і матеріальна відповідальність державних службовців

Частиною другою статті 65 Закону № 889 визначено перелік дисциплінарних проступків, за які державного службовця можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, а саме:

  • порушення Присяги державного службовця;
  • порушення правил етичної поведінки державних службовців;
  • вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;
  • дії, що шкодять авторитету державної служби;
  • невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;
  • недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;
  • перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;
  • невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;
  • використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
  • подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;
  • неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;
  • прогул (у т. ч. відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
  • поява на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
  • прийняття необгрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне його використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

Причому Законом чітко визначено за вчинення якого дисциплінарного проступку керівник може обмежитись зауваженням, а за які оголосити догану або навіть звільнити з державної служби.

Окрім того, для здійснення дисциплінарного провадження в державному органі будуть утворені дисциплінарні комісії, до складу яких включатимуться в однаковій кількості:

представники керівника державної служби, визначені ним одноосібно із числа державних службовців цього державного органу;

представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації – представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу.

Законом № 889 визначено порядок проведення службових розслідувань, відсторонення (за необхідності) державного службовця від виконання посадових обов’язків, відшкодування державним службовцем заподіяної шкоди, оскарження рішень дисциплінарної комісії про накладення дисциплінарного стягнення, а також умови зняття дисциплінарного стягнення.

Припинення державної служби

Відповідно до Закону № 889 державна служба припинятиметься:

  • у разі втрати права на державну службу або його обмеження (ст. 84);
  • після закінчення строку призначення на посаду державної служби (ст. 85);
  • з ініціативи державного службовця або за угодою сторін (ст. 86);
  • з ініціативи суб’єкта призначення (ст. 87);
  • у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (ст. 88);
  • у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби при зміні її істотних умов (ст. 43);
  • при досягненні державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;
  • при застосуванні заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VII.

Зміна керівників або складу державних органів, керівників державної служби в державних органах та безпосередніх керівників не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посади з ініціативи новопризначених керівників (ч. 2 ст. 83 Закону № 889).

Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюватиметь­ся на загальних підставах відповідно до Закону України «Про за­гально­обов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

З дати опублікування Закону № 889 (тобто з 31.12.2015) втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 17.11.2011 № 4050-VI, набрання чинності яким мало відбутися 01.01.2016.

Наведений перелік новацій Закону № 889 не є вичерпним. Поза увагою цього огляду залишилися такі питання, як правовий статус і функції керівника державної служби, захист права на державну службу, структура системи управління державною службою, вимоги до професійної компетентності, оцінювання результатів службової діяльності, стажування, випробування тощо. Сподіваємося, Закон № 889 сприятиме комплексному реформуванню державного управління та створенню в Україні професійної, політично неупередженої та ефективної державної служби.

www.kadrovik01.com.ua

Законодавство України

2. Пропозиція може бути внесена протягом трьох місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався чи мав дізнатися про обставини, що є підставою для пред’явлення вимоги, але не пізніше ніж через три роки з дня заподіяння шкоди.

3. Державний службовець повинен дати відповідь на пропозицію про відшкодування шкоди в письмовій формі протягом двох тижнів з дня отримання пропозиції.

4. У разі ненадання державним службовцем відповіді на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди, відмови від відшкодування шкоди чи невідшкодування шкоди до зазначеного у пропозиції строку керівник державної служби може звернутися з позовом про таке відшкодування до суду.

Розділ IX
ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Стаття 83. Підстави для припинення державної служби

1. Державна служба припиняється:

1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону);

2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону);

3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону);

4) за ініціативою суб’єкта призначення (стаття 87 цього Закону);

5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону);

6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв’язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону);

7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;

8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

2. Зміна керівників або складу державних органів, керівників державної служби в державних органах та безпосередніх керівників не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників.

3. У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 6 і 7 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Стаття 84. Припинення державної служби у разі втрати державним службовцем права на державну службу або його обмеження

1. Підставами для припинення державної служби у зв’язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є:

1) припинення громадянства України або виїзд на постійне проживання за межі України;

2) набуття громадянства іншої держави;

3) набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення;

4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави;

5) наявність відносин прямої підпорядкованості близьких осіб у випадку, передбаченому статтею 32 цього Закону.

2. У випадках, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті, суб’єкт призначення зобов’язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, — у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.

Стаття 85. Припинення державної служби у зв’язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби

1. У разі призначення на посаду державної служби на певний строк державний службовець звільняється з посади в останній день цього строку.

2. Державний службовець, призначений на посаду державної служби на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігалася посада державної служби, звільняється з посади в останній робочий день перед днем виходу на службу тимчасово відсутнього державного службовця. У такому разі тимчасово відсутній державний службовець зобов’язаний письмово повідомити керівника державної служби не пізніш як за 14 календарних днів про свій вихід на службу.

Стаття 86. Припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін

1. Державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб’єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

2. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб’єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов’язків державним органом.

3. Суб’єкт призначення зобов’язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Стаття 87. Припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення

1. Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції — іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

2. Підставою для припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення може бути нез’явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.

За державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов’язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

3. Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

4. У разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Стаття 88. Припинення державної служби у зв’язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін

1. Підставами для припинення державної служби у зв’язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є:

1) поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала;

2) неможливість виконання державним службовцем службових обов’язків за станом здоров’я за наявності медичного висновку, порядок надання якого визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

3) набрання законної сили рішенням суду про визнання особи недієздатною або про обмеження дієздатності особи;

4) визнання державного службовця безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;

5) обрання на виборну посаду до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з дня набуття повноважень;

6) смерть державного службовця.

Стаття 89. Передача справ і майна

1. Державний службовець зобов’язаний до звільнення з посади чи переведення на іншу посаду передати справи і довірене у зв’язку з виконанням посадових обов’язків майно (далі — майно) особі, уповноваженій суб’єктом призначення у відповідному державному органі. Уповноважена особа зобов’язана прийняти справи і майно.

2. Факт передачі справ і майна засвідчується актом, що складається у двох примірниках і підписується уповноваженою особою, керівником служби управління персоналом відповідного державного органу та державним службовцем, який звільняється. Один примірник акта видається державному службовцю, який звільняється, другий примірник або його копія долучається до особової справи цього державного службовця.

3. У разі якщо через невиконання обов’язку щодо передачі справ і майна створено істотну загрозу публічним інтересам, особа може бути притягнена до відповідальності згідно із законом.

Стаття 90. Пенсійне забезпечення

1. Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Розділ X
ОСОБЛИВОСТІ ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В ОКРЕМИХ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНАХ. ПАТРОНАТНА СЛУЖБА

Стаття 91. Особливості проходження державної служби в окремих державних органах

1. Дія цієї статті поширюється на голів місцевих державних адміністрацій, керівників апаратів (секретаріатів) Верховної Ради України, допоміжних органів, утворених Президентом України, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, Антимонопольного комітету України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Фонду державного майна України, Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Ради національної безпеки і оборони України, Рахункової палати, а також державних колегіальних органів, посади голів та членів яких не належать до посад державної служби.

2. Керівники апаратів (секретаріатів) державних органів, зазначених у частині першій цієї статті, призначаються на посаду в порядку, визначеному законом, за пропозицією Комісії за результатами конкурсного відбору, а керівники апаратів (секретаріатів) судів, органів та установ системи правосуддя — з особливостями, передбаченими законодавством про судоустрій і статус суддів.

3. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Пропозиції щодо кандидатів на посади голів місцевих державних адміністрацій вносить Кабінету Міністрів України Комісія за результатами конкурсного відбору в порядку, визначеному цим Законом.

4. Керівник Апарату Верховної Ради України призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України у порядку, визначеному Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

5. Керівник апарату Адміністрації Президента України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України.

6. В апаратах допоміжних органів, утворених Президентом України, затвердження переліку посад державної служби, патронатної служби та посад працівників, які виконують функції з обслуговування, а також встановлення категорій посад державної служби здійснюється Комісією за поданням керівника державної служби з урахуванням критеріїв, визначених частиною четвертою статті 3 цього Закону.

7. Повноваження керівника державної служби в органах прокуратури здійснює керівник відповідного органу прокуратури.

Стаття 92. Патронатна служба

1. До посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем’єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.

2. Працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.

3. Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби.

Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за ініціативою особи, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби.

4. На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39 — 1, 41-43 — 1, 49 — 2 Кодексу законів про працю України.

Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

5. Час роботи на посадах патронатної служби зараховується до стажу державної служби та враховується при присвоєнні державному службовцю рангу в межах відповідної категорії посад, якщо до призначення на посаду патронатної служби він перебував на державній службі та після звільнення з посади патронатної служби повернувся на державну службу.

6. Працівник патронатної служби, який виявив бажання вступити або повернутися на державну службу, реалізує таке право у порядку, визначеному цим Законом для осіб, які вперше вступають на державну службу, з обов’язковим проведенням конкурсу.

Розділ XI
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 травня 2016 року, крім:

пункту 1 частини другої статті 20 цього Закону в частині володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи, який набирає чинності через два роки після набрання чинності цим Законом;

пункту 5 частини першої статті 25 цього Закону, який набирає чинності через рік з дня набрання чинності цим Законом;

підпункту 3 пункту 2, підпунктів 1 і 2 пункту 15 цього розділу, які набирають чинності з дня опублікування цього Закону.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

1) Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу;

2) Постанову Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року «Про введення в дію Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 491);

3) Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 26, ст. 273; 2014 р., № 1, ст. 2, № 12, ст. 178, № 22, ст. 798; 2015 р., № 4, ст. 17).

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у примітці до статті 368 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131):

у пункті 2 слова і цифри «посади яких згідно із статтею 25 Закону України «Про державну службу» віднесені до третьої, четвертої, п’ятої та шостої категорій» замінити словами і цифрою «посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «Б»;

підпункт 1 після слів «та заступники міністрів» доповнити словами «члени Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник та заступники, члени Центральної виборчої комісії», а після слів «Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступники» доповнити словами «Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступники, радники та помічники Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України»;

підпункт 2 викласти в такій редакції:

«2) особи, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «А»;

2) у Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., №№ 9-13, ст. 88):

в абзаці першому частини дев’ятої статті 31 після слів «та заступників міністрів» доповнити словами «членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, його першого заступника та заступників, членів Центральної виборчої комісії», а слова «осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців» замінити словами «осіб, посади яких належать до категорії «А»;

в абзаці першому частини четвертої слова та цифру «службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державну службу», особами, посади яких віднесено до першої — третьої категорій посад державної служби, суддями та працівниками правоохоронних органів» замінити словами «Президентом України, повноваження якого припинено, Прем’єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, народним депутатом України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Директором Національного антикорупційного бюро України, Генеральним прокурором України, його першим заступником та заступником, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, суддею, працівником правоохоронного органу, особою, посада якої належить до категорії «А»;

у пункті 1 частини п’ятої:

абзац другий після слів «першим заступником та заступником міністра» доповнити словами «членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії», а після слів «Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником» — словами «Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України»;

абзац третій викласти в такій редакції:

«державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»;

3) у Законі України «Про Антимонопольний комітет України» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 50, ст. 472; 2000 р., № 41, ст. 343; 2004 р., № 13, ст. 181; 2012 р., № 31, ст. 391):

у частині першій статті 18 слова «(крім звільнення)» виключити;

у частині третій статті 27 слова «працівників Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до закону» замінити словами «державних службовців Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень встановлюються відповідно до Закону України «Про державну службу»;

4) частину третю статті 25 Закону України «Про Конституційний Суд України» (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 49, ст. 272) виключити;

5) у частині першій статті 4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 20, ст. 99; 2013 р., № 32, ст. 412) слова «цим Законом, Законом України «Про державну службу» замінити словами «цим та»;

6) у статті 49 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 20-21, ст. 190; 2013 р., № 17, ст. 154):

частини другу і третю виключити;

доповнити частиною четвертою такого змісту:

«Посадові особи місцевих державних адміністрацій несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому Законом України «Про державну службу»;

7) у статті 64 Закону України «Про Національний банк України» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238; 2000 р., № 42, ст. 351; 2015 р., № 22, ст. 145, № 32, ст. 315):

у частині першій слова «Законом України «Про державну службу» замінити словами «Правлінням Національного банку з урахуванням законодавства про працю»;

8) пункт 9 частини першої статті 1, частину третю статті 10, частину другу статті 22 та пункт 2 частини п’ятої статті 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 22, ст. 171; 2009 р., № 18, ст. 247, № 45, ст. 690; 2013 р., № 24, ст. 243, № 47, ст. 659; 2015 р., № 21, ст. 140) після слів «Кодексу законів про працю України» доповнити словами «а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами»;

9) частину третю статті 6 Закону України «Про політичні партії в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 23, ст. 118; 2005 р., № 34, ст. 437; 2009 р., № 36-37, ст. 511; 2014 р., № 20-21, ст. 712; 2015 р., № 2-3, ст. 12, № 39, ст. 375) доповнити пунктом 9 такого змісту:

«9) державні службовці у випадках, передбачених Законом України «Про державну службу»;

10) у Законі України «Про статус народного депутата України» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 42, ст. 212 із наступними змінами):

абзац другий частини другої виключити;

в абзаці десятому частини дванадцятої слова «Про державну службу» виключити;

абзац третій виключити;

в абзаці четвертому слова «але не є державними службовцями, також» виключити;

11) у Законі України «Про дипломатичну службу» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 5, ст. 29 із наступними змінами):

статтю 9 після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

«На дипломатичних та адміністративно-технічних працівників поширюються також вимоги до рівня професійної компетентності, визначені Законом України «Про державну службу».

У зв’язку з цим частини третю — восьму вважати відповідно частинами четвертою — дев’ятою;

статті 34, 35 і 41 викласти в такій редакції:

» Стаття 34. Дисциплінарна відповідальність працівників дипломатичної служби

Працівники дипломатичної служби притягаються до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених Законом України «Про державну службу».

Крім передбачених у Законі України «Про державну службу» видів дисциплінарних стягнень, до працівників дипломатичної служби може також застосовуватися такий захід дисциплінарного впливу, як затримка до одного року у присвоєнні чергового дипломатичного рангу»;

» Стаття 35. Оплата праці

Умови оплати праці працівників дипломатичної служби встановлюються відповідно до Закону України «Про державну службу».

Працівники дипломатичної служби, направлені у довготермінове відрядження, крім заробітної плати, визначеної цією статтею, отримують компенсаційні виплати в іноземній валюті.

Розміри компенсаційних виплат в іноземній валюті та встановлених надбавок до них визначаються Кабінетом Міністрів України»;

» Стаття 41. Підстави припинення дипломатичної служби

Дипломатична служба припиняється з підстав, передбачених Законом України «Про державну службу».

Дипломатична служба припиняється також з таких підстав:

1) невиконання працівником дипломатичної служби основних обов’язків, передбачених статтею 30 цього Закону;

2) порушення обмежень, пов’язаних з перебуванням на дипломатичній службі, передбачених статтею 31 цього Закону;

3) досягнення працівником дипломатичної служби граничного віку перебування на дипломатичній службі або його відставка (статті 42 і 43 цього Закону);

4) неподання або подання працівником дипломатичної служби неправдивих відомостей щодо його майна, доходів, витрат і зобов’язань фінансового характеру згідно із Законом України «Про запобігання корупції»;

5) невитримання випробування, яке встановлено під час прийняття на дипломатичну службу (стаття 11 цього Закону);

6) завершення строку дії контракту або порушення умов контракту.

Звільнення працівника дипломатичної служби з посади не вважається припиненням дипломатичної служби, якщо таке звільнення відбулося не з підстав, передбачених цією статтею та статтею 43 цього Закону.

Зміна керівників не може бути підставою для припинення працівником дипломатичної служби роботи на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім патронатної служби Міністра закордонних справ України»;

частину другу статті 7 виключити;

у пункті 1 частини першої статті 8 слова «або прийняттям відставки відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» виключити;

13) у частині дев’ятій статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11):

слова «Про державну службу» виключити;

доповнити абзацом другим такого змісту:

«Платникам, які працюють на посадах, робота на яких зараховується до стажу, що дає право на одержання пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», встановлюється єдиний внесок у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску»;

14) у Законі України «Про центральні органи виконавчої влади» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 38, ст. 385; 2014 р., № 13, ст. 223):

у частині другій статті 8:

у пункті 3 слова «апаратом міністерства і територіальними органами міністерства» замінити словом «міністерством»;

у пункті 5 слова «заступника міністра — керівника апарату» виключити;

пункти 6, 12 та 15 викласти в такій редакції:

«6) затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату міністерства»;

«12) утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи, організації, що належать до сфери управління цього міністерства, затверджує їхні положення (статути), здійснює у межах своїх повноважень інші функції з управління об’єктами державної власності»;

«15) порушує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності першого заступника, заступників міністра та державного секретаря міністерства»;

пункти 10, 13, 17, 18, 20 та 22 виключити;

у пункті 21 слова «та заступника міністра — керівника апарату» виключити;

статті 10 і 11 викласти в такій редакції:

» Стаття 10. Державний секретар міністерства

1. Державний секретар міністерства є вищою посадовою особою з числа державних службовців міністерства. Державний секретар підзвітний і підконтрольний міністру.

2. Державний секретар міністерства призначається на посаду Кабінетом Міністрів України за поданням Комісії з питань вищого корпусу державної служби строком на п’ять років з правом повторного призначення.

Відбір кандидатури на посаду державного секретаря міністерства здійснюється за результатами конкурсу, що проводиться відповідно до законодавства про державну службу.

Кандидатом на посаду державного секретаря міністерства може бути громадянин України, який має вищу освіту, загальний стаж роботи не менше семи років, включаючи досвід управлінської роботи не менше трьох років, і відповідає іншим вимогам, визначеним законом.

3. Основними завданнями державного секретаря міністерства є забезпечення діяльності міністерства, стабільності та наступності у його роботі, організація поточної роботи, пов’язаної із здійсненням повноважень міністерства.

4. Державний секретар міністерства відповідно до покладених на нього завдань:

1) організовує роботу апарату міністерства;

2) забезпечує підготовку пропозицій щодо виконання завдань міністерства та подає їх на розгляд міністру;

3) організовує та контролює виконання апаратом міністерства Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів міністерства та доручень міністра, його першого заступника та заступників, звітує про їх виконання;

4) готує та подає міністру для затвердження плани роботи міністерства, звітує про їх виконання;

5) забезпечує реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням в апараті міністерства;

6) у межах своїх повноважень запитує та одержує в установленому порядку від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій в Україні та за її межами безоплатно інформацію, документи і матеріали, а від органів державної статистики — статистичну інформацію, необхідну для виконання покладених на міністерство завдань;

7) за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, затверджує штатний розпис та кошторис міністерства;

8) призначає на посади та звільняє з посад у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців апарату міністерства, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності;

9) приймає на роботу та звільняє з роботи у порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників апарату міністерства, приймає рішення щодо їх заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідальності;

10) призначає на посади керівників територіальних органів міністерства та їх заступників і звільняє їх з посад;

11) погоджує у передбачених законом випадках призначення на посади та звільнення з посад керівників відповідних структурних підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

12) призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства;

13) притягує до дисциплінарної відповідальності керівників державних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління відповідного міністерства;

14) забезпечує в установленому порядку організацію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та інших працівників міністерства;

15) представляє міністерство як юридичну особу в цивільно-правових відносинах;

16) у межах повноважень, передбачених законом, дає обов’язкові для виконання державними службовцями та іншими працівниками міністерства доручення;

17) з питань, що належать до його повноважень, видає накази організаційно-розпорядчого характеру та контролює їх виконання;

18) вносить подання щодо представлення в установленому порядку державних службовців та інших працівників апарату міністерства, його територіальних органів до відзначення державними нагородами України.

5. На час відсутності державного секретаря міністерства чи неможливості здійснення ним своїх повноважень з інших причин його обов’язки виконує один із керівників самостійних структурних підрозділів апарату міністерства відповідно до наказу державного секретаря міністерства.

6. Державний секретар Міністерства оборони України може бути військовослужбовцем.

Державний секретар Міністерства оборони України здійснює повноваження, визначені частиною четвертою цієї статті, крім повноважень, які здійснює Міністр оборони України, зокрема:

1) затвердження структури апарату Міністерства оборони України, граничної чисельності Генерального штабу Збройних Сил України та погодження його структури;

2) затвердження Положення про структурні підрозділи апарату Міністерства оборони України, призначення на посади та звільнення з посад їх керівників, прийняття рішення щодо присвоєння їм рангу державного службовця, заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності;

3) внесення подання щодо представлення в установленому порядку військовослужбовців, державних службовців, працівників Міністерства оборони України та Збройних Сил України до відзначення державними нагородами України, нагородження їх відзнаками Міністерства оборони України, застосування інших видів заохочень;

4) скасування повністю чи в окремій частині наказів державного секретаря Міністерства оборони України, актів органів військового управління, що суперечать Конституції України, іншим актам законодавства та актам Міністерства оборони України.

Стаття 11. Апарат міністерства

1. Апарат міністерства — організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, що забезпечують діяльність міністра, а також виконання покладених на міністерство завдань.

2. Апарат міністерства очолює державний секретар міністерства.

3. Апарат міністерства складається із секретаріату та самостійних структурних підрозділів.

Структуру апарату міністерства затверджує міністр.

4. Вимоги до формування структури апарату міністерства визначаються Кабінетом Міністрів України.

5. Державні службовці апарату міністерства призначаються на посаду та звільняються з посади державним секретарем міністерства в порядку, передбаченому законодавством про державну службу.

Працівники апарату міністерства приймаються на роботу та звільняються з роботи державним секретарем міністерства в порядку, передбаченому законодавством про працю.

6. Звільнення міністра не може бути підставою для звільнення державних службовців та працівників апарату міністерства, крім працівників патронатної служби міністра»;

частину першу доповнити реченням такого змісту: «Чисельність патронатної служби міністра становить не більше десяти осіб»;

частину третю викласти в такій редакції:

«3. Міністр самостійно визначає персональний склад патронатної служби міністра. Працівники патронатної служби міністра призначаються на посаду та звільняються з посади державним секретарем міністерства за поданням міністра, а також у зв’язку із звільненням міністра»;

частини четверту і п’яту виключити;

у частині сьомій слова «про державну службу» замінити словами «про працю»;

у частині п’ятій статті 13:

абзац перший викласти в такій редакції:

«5. Керівники територіальних органів міністерства призначаються на посади та звільняються з посад державним секретарем»;

в абзаці другому слово «міністром» замінити словами «державним секретарем»;

пункт 4 частини другої статті 18 виключити;

частини першу і другу статті 19 викласти в такій редакції:

«1. Керівник центрального органу виконавчої влади призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби.

Комісія з питань вищого корпусу державної служби вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо кандидатури для призначення на посаду керівника центрального органу виконавчої влади за результатами конкурсу відповідно до законодавства про державну службу.

2. Керівник центрального органу виконавчої влади може мати не більше двох заступників, які призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України на підставі пропозицій Комісії з питань вищого корпусу державної служби за результатами конкурсу відповідно до законодавства про державну службу.

Заступники керівника центрального органу виконавчої влади звільняються з посади Кабінетом Міністрів України на підставі пропозицій Комісії з питань вищого корпусу державної служби відповідно до законодавства про державну службу.

Кількість заступників керівника центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, визначається Кабінетом Міністрів України на основі обґрунтованого подання відповідного керівника»;

в абзаці першому частини п’ятої статті 21 слова «за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади» замінити словами «відповідно до законодавства про державну службу»;

у тексті Закону слова «заступник міністра — керівник апарату» в усіх відмінках замінити словами «державний секретар міністерства» у відповідному відмінку;

15) у Законі України «Про Кабінет Міністрів України» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 13, ст. 222; 2015 р., № 22, ст. 145):

частину п’яту статті 9 доповнити абзацом восьмим такого змісту:

«Трудова книжка, документи про освіту (спеціальність, кваліфікацію), стан здоров’я та інші документи, які подаються членом Кабінету Міністрів України під час призначення його на посаду, зберігаються за місцем роботи»;

частину п’яту доповнити абзацом другим такого змісту:

«Кабінет Міністрів України за обґрунтованим поданням керівника центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, визначає кількість заступників такого керівника»;

частину сьому викласти в такій редакції:

«7. Кабінет Міністрів України призначає на посаду:

1) державних секретарів міністерств, керівників та заступників керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби за результатами конкурсу відповідно до законодавства про державну службу;

2) перших заступників і заступників міністрів — за поданням Прем’єр-міністра України.

Звільнення зазначених осіб здійснюється Кабінетом Міністрів України з підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, законами України «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про державну службу»;

у пункті 4 частини першої статті 42:

абзац другий після слів «місцевих державних адміністрацій» доповнити словами «відповідно до законодавства про державну службу»;

абзац третій виключити;

абзац четвертий після слів «для призначення на посаду» доповнити словами «за результатами конкурсного відбору відповідно до законодавства про державну службу»;

пункт 4 частини першої статті 44 викласти в такій редакції:

«4) вносить Прем’єр-міністру України подання щодо призначення на посаду першого заступника і заступників міністра та звільнення зазначених осіб з посади»;

у частині четвертій статті 47 слова «за поданням Прем’єр-міністра України» замінити словами «за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби за результатами конкурсу відповідно до законодавства про державну службу»;

частину другу статті 54 після слів «мають право» доповнити словом «виключно»;

у першому реченні частини першої статті 57 слова «в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про державну службу» замінити словами «на загальних засадах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

у тексті Закону слова «Міністр Кабінету Міністрів України» в усіх відмінках замінити словами «Державний секретар Кабінету Міністрів України» у відповідному відмінку;

16) у Законі України «Про запобігання корупції» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 49, ст. 2056; із змінами, внесеними Законом України від 8 жовтня 2015 року № 731-VIII):

пункт 2 частини першої статті 3 доповнити підпунктом «в» такого змісту:

«в) представники громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, які входять до складу конкурсних комісій, утворених відповідно до Закону України «Про державну службу»;

у частині першій статті 11:

пункт 10 виключити;

пункт 14 доповнити словами «(крім підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування)»;

в абзаці першому частини другої статті 37 слова «Національне агентство» замінити словами «Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби»;

у примітці до статті 50 слова та цифри «особи, посади яких передбачені частиною першою статті 9 Закону України «Про державну службу», або віднесені згідно із статтею 25 зазначеного Закону та частиною першою статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до першої — третьої категорій» замінити словами та цифрами «Президент України, Прем’єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник або заступник міністра, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник, член Центральної виборчої комісії, народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор України, його перший заступник та заступник, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник, радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії «А» або «Б», та особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» віднесені до першої — третьої категорій»;

у примітці до статті 56 слова та цифри «посади, передбачені частиною першою статті 9 Закону України «Про державну службу», посади, віднесені згідно із статтею 25 зазначеного Закону та частиною першою статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до першої — третьої категорій» замінити словами та цифрами «посади Президента України, Прем’єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, першого заступника або заступника міністра, члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, його першого заступника або заступника, члена Центральної виборчої комісії, народного депутата України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Директора Національного антикорупційного бюро України, Генерального прокурора України, його першого заступника та заступника, Голови Національного банку України, його першого заступника та заступника, члена Ради Національного банку України, Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, його першого заступника та заступника, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, його першого заступника та заступника, радника або помічника Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, посади, які належать до посад державної служби категорії «А» або «Б», та посади, які частиною першою статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» віднесені до першої — третьої категорій»;

zakon.help

Это интересно:

  • Материальные ценности современной молодежи Ценности современной молодежи К 18-20 годам у человека, как правило, формируется система базовых ценностей, то есть тех, которые влияют на все его решения и поступки. В дальнейшем с течением лет она остается практически […]
  • Список литературы наследование по закону Список литературы наследование по закону СПИСОК НОРМАТИВНО-ПРАВОВЫХ АКТОВ ПО НАСЛЕДСТВЕННОМУ ПРАВУ 1. Конституция РФ от 12.12.1993. // Российская газета, 25.12.1993г. -№237.2. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть 3 //СЗ РФ. […]
  • Законы химии постоянства состава Закон постоянства состава. Химические формулы. Закон постоянства состава (справедлив только для веществ молекулярного строения) Состав химических соединений. - презентация Презентация была опубликована 4 года назад пользователемРоза […]
  • Правила скаута Правила скаута Для скаута слова обещания священны. Произнести эти слова не трудно, но вот чтобы выполнить это обещание и следовать законам скаутов нужно много над собой работать. Пусть это вас не смущает. Вам помогут ваши друзья […]
  • Правила сатанизма Религии и магия Религии и магия Заповеди и грехи Девять Сатанинских заповедей 1. Сатана олицетворяет потворство, а не воздержание. 2. Сатана олицетворяет жизненную суть вместо несбыточных духовных мечтаний. 3. Сатана олицетворяет […]
  • 33 законов власти Грин Роберт Роберт Грин 48 законов власти и обольщения 48 законов власти Предисловие Закон 1 Никогда не затмевай господина Формулировка закона Ключи к власти Закон 2 Не доверяй друзьям безгранично, научись […]