Про загальнообов язкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності
Стаття 35. Страхові випадки, умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати

1. Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати, у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;

2) необхідності догляду за хворою дитиною;

3) необхідності догляду за хворим членом сім’ї;

4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;

6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;

7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;

8) санаторно-курортного лікування.

2. Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності, незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується Фондом застрахованим інвалідам, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС, починаючи з першого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року.

У разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, під час перебування у щорічній відпустці допомога надається у порядку та розмірах, установлених цим Законом.

3. Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів.

Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її перебування в стаціонарі разом з хворою дитиною.

Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, у разі здійснення догляду за хворою дитиною віком до 14 років допомога по тимчасовій непрацездатності призначається і виплачується в порядку та розмірах, передбачених абзацом четвертим частини другої цієї статті та статтею 37 цього Закону.

4. Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворим членом сім’ї надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як за 3 календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім’ї та побутових обставин, — не більш як за 7 календарних днів.

5. Допомога по тимчасовій непрацездатності в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років, надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, з першого дня за весь період захворювання в порядку та розмірах, встановлених цим Законом.

6. Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, по догляду за хворим членом сім’ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала у цей час у щорічній відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням або творчій відпустці.

7. Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, надається допомога по тимчасовій непрацездатності з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини.

8. У разі тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу цій особі надається допомога по тимчасовій непрацездатності з першого дня за час такої роботи, але не більш як за два місяці. Ця допомога обчислюється за загальними правилами, але надається в розмірі, який разом із заробітком за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку до часу переведення.

9. Допомога по тимчасовій непрацездатності в разі здійснення протезування за медичними показаннями в стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства надається застрахованій особі з першого дня за весь період перебування в цьому підприємстві з урахуванням часу на проїзд до протезно-ортопедичного підприємства і назад.

10. Допомога по тимчасовій непрацездатності в разі здійснення санаторно-курортного лікування надається застрахованій особі, якщо тривалість щорічної відпустки недостатня для лікування та проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.

Застрахованій особі, яка направляється на лікування в реабілітаційне відділення санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм безпосередньо із стаціонару лікувального закладу, допомога по тимчасовій непрацездатності надається за весь час перебування у санаторно-курортному закладі у порядку і розмірах, встановлених цим Законом. від 04.11.2004 )

Допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, яка виховує дитину-інваліда віком до 18 років, надається за весь період санаторно-курортного лікування дитини-інваліда за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за нею.

11. У разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи у період вирішення спору про незаконність її звільнення з роботи допомога по тимчасовій непрацездатності надається за умови поновлення застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним органом.

kodeksy.com.ua

Дооформленные лікарняні листки: особливості оплати

29 Мая 2013
Posted in Бухгалтерия — Новости сайта 2013

На підприємстві була перевірка оплати лікарняних за рахунок ФСС з ТВП. Працівниками ФСС з ТВП в ході перевірки були не визнані лікарняні листки, в яких були відсутні штампи або друку. Підприємство сплатило штрафні санкції і повернув грошові кошти ФСС з ТВП за невизнаним лікарняними листками (утримано з працівників виплачені лікарняні). Підприємство звернулося в медичні установи з проханням про дооформлення лікарняних листків. Після оформлення належним чином лікарняних листків підприємство повторно пред’явило їх ФСС з ТВП, відповідно, отримала після пред’явлення фінансування та оплатило працівникам лікарняні листки. Тепер на підприємстві знову проходить перевірка і працівниками ФСС з ТВП не визнаються ці лікарняні листки, як повторно пред’явлені для оплати. Чи правомірні дії працівників ФСС з ТВП?

Згідно з пунктами 1 і 2 ст. 34 Закону № 2240 працівникам надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, як допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) і допомога по вагітності та пологах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 35 Закону № 2240 передбачено умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати у разі настання в неї одного з таких випадків, в т. ч. тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві.

При цьому ст. 51 Закону № 2240 визначено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом — копія, завірена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Тобто для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності єдиною і необхідною умовою, що підтверджує юридичний факт наявності права на її отримання, є належним чином виданий і оформлений листок непрацездатності.

Пунктом 4.7 Порядку проведення перевірок отримувачів коштів Фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності цільового призначення, оформлення, реалізації та оскарження їх результатів, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 р. № 30, передбачена перевірка наявності документів, які підтверджують правомірне витрачання страхових коштів і їх використання за цільовим призначенням.

Таким чином, саме під час проведення перевірок лікарняними виплатами приділяється особлива увага. У першу чергу це стосується правильного оформлення листка непрацездатності. Часто документ неправильно заповнюють ще в лікувальному закладі, тому важливо вчасно помітити помилку і виправити її ще до виплати допомоги.

Отже, якщо листок непрацездатності оформлений неправильно, його не слід приймати до оплати до тих пір, поки не будуть внесені необхідні виправлення. Адже з-за помилок ФСС з ТВП не зарахує виплачені працівникові суми.

У розглянутій ситуації під час перевірки спеціалістами Фонду було встановлено факт безпідставного призначення допомоги за листком непрацездатності, який видано і оформлено з порушенням вимог Інструкції № 532.

Так, листок непрацездатності є підставою для призначення допомоги тільки у випадку, якщо його зміст і форма відповідають вимогам, встановленим Інструкцією № 532.

А в даній ситуації в порушення вимог чинного законодавства роботодавець нарахував та сплатив допомогу по тимчасовій непрацездатності за листком непрацездатності, який був виданий неналежним чином оформлений, порушивши тим самим норми абз. 1 год. 1 ст. 51 Закону № 2240.

Роботодавці та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку їх використання відшкодовують ФСС з ТВП в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50% (ст. 30 Закону № 2240).

Таке порушення, як відсутність печатки на листку непрацездатності, легко долається. Враховуючи те, що в першому випадку роботодавець вже виплатив допомогу працівнику за рахунок коштів обов’язкового соціального страхування, то роботодавець або працівник могли в будь-який момент до проведення перевірки Фондом витрачання коштів обов’язкового соціального страхування звернутися в медичну установу, яка видала листки непрацездатності, з вимогою їх дооформити.

Оскільки такі дії не були зроблені, то винесене рішення за результатами першої перевірки фахівцями ФСС з ТВП про повернення неправомірно витрачених страхових коштів і нарахування штрафних санкцій має законні підстави.

Посібники, які видані на підставі неправильно оформлених аркушів непрацездатності, оплачуються за рахунок роботодавця, оскільки ФСС з ТВП до заліку такі «лікарняні» не бере.

Повторне пред’явлення до ФСС з ТВП лікарняного листка з виправленням раніше допущеної при оформленні помилки, після проведення перевірки, для виплати допомоги чинним законодавством не передбачено.

www.bnwes.info

Оплата листка нетрудоспособности при переносе рабочих дней

Предприятие, руководствуясь Распоряжением КМУ от 28.11.2011 № 1210-р, перенесло рабочий день пятницу 9 марта на субботу 3 марта, о чем был издан приказ по предприятию. Работник болел с 28 февраля по 5 марта включительно, что подтверждается оформленным листком нетрудоспособности.

Как оплачивать такой листок нетрудоспособности?

Согласно ст. 35 Закона Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании в связи с временной потерей трудоспособности и затратами, обусловленными погребением» от 18.01.2001 № 2240- III (далее – Закон № 2240) помощь по временной нетрудоспособности выдается застрахованному лицу в форме материального обеспечения, которое полностью или частично компенсирует ему утрату заработной платы (дохода) в случае наступления временной нетрудоспособности.

Выплаты по общеобязательному государственному социальному страхованию в связи с временной потерей трудоспособности рассчитываются на основании Порядка расчета средней заработной платы (дохода, денежного обеспечения) для расчета выплат по общеобязательному государственному социальному страхованию, утвержденного постановлением КМУ от 26.09.2001 № 1266 (далее – Порядок № 1266).

Пунктом 20 Порядка № 1266 установлено, что сумма помощи по временной нетрудоспособности и оплаты первых пяти дней временной нетрудоспособности за счет средств работодателя рассчитывается, исходя из количества дней (часов), которые подлежат оплате по графику работы предприятия, учреждения, организации (структурного подразделения предприятия, учреждения, организации или по индивидуальному графику работы).

Решение работодателя о переносе рабочих дней, оформленное приказом или другим распорядительным документом, изменяет график работы предприятия (учреждения, организации). Таким образом, все действия относительно оплаты листков нетрудоспособности должны осуществляться на основании принятого на предприятии решения о переносе рабочих дней, т.е. по графику работы предприятия. Это мнение подтверждает Минтруда в письме от 21.05.2008 № 124/13/116-08.

В приведенном случае на период нетрудоспособности работника припадает 6 рабочих дней по графику работы предприятия: 28, 29 февраля, 1,2,3 и 5 марта. За счет средств предприятия работнику оплачиваются первые пять дней временной нетрудоспособности (п.2 ст.35 Закона № 2240): с 28 февраля по 3 марта. За рабочий день 5 марта предоставляется помощь по временной нетрудоспособности за счет средств ФСС по ВПТ.

* Опубликовано в журнале «Заработная плата» №5-2012, рубрика «Вопрос-ответ»

buhgalter-ukr.livejournal.com

Допомога по тимчасовій непрацездатності

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Працівник підприємства і працює на посаді, яка пе­редбачає позмінний графік робо­ти, а саме: дві доби відпочинку після нічної зміни і добу відпочин­ку після денної зміни.

Як розраховувати й оплатити листок непрацездатності такому працівникові?

Згідно із Законом України від 18.01.2001 р. №2240 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похо­ванням» (далі — Закон №2240) допомога по тимчасовій непрацездатнос­ті надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної пла­ти (доходу).

Відповідно до ч.2 ст.53 Закону №2240 порядок обчислення серед­ньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непраце­здатності визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвер­дженого постановою Кабінету Мініст­рів України від 26.09.2001 р. №1266 (далі — Порядок), передбачено, що для осіб, які працюють на підприємст­вах, в установах, організаціях на умо­вах трудового договору (контракту), середньоденна заробітна плата об­числюється діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної пла­ти, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робо­чих днів у розрахунковому періоді.

Якщо робочий час підсумовується або його облік ведеться в годинах, для розрахунку застрахованій особі допомоги по тимчасовій непраце­здатності та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця засто­совується середньогодинна заробіт­на плата відповідно до п.15 Порядку.

Згідно з п.20 Порядку сума страхо­вих виплат застрахованій особі та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується мно­женням суми денної (годинної) випла­ти, розмір якої встановлюється у від­сотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати залежно від страхового стажу, якщо наявність його передбачено законодавством, на кіль­кість днів (годин), які підлягають опла­ті, тобто на кількість днів (годин) згідно з графіком роботи підприємства, уста­нови, організації або графіком роботи працівника (якщо такий для нього встановлений), які припадають на пе­ріод тимчасової непрацездатності.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 2( 678 )* 20 січ ня 2010 p

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

З 4 до 31 грудня 2009р. перебувала в щорічній відпустці, під час якої захворіла, (листок непрацездатності з 28 грудня 2009р. до 11 січня 2010р.). На підприємстві, де я працюю, з 1 до 10 січня 2010р. були вихідні дні. Як мені мають оплатити листок непрацездатності?

Згідно зі ст.35 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зу­мовленими похо­ванням» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі як матеріальне забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати. За абзацом третім ч.2 цієї статті допомога по тимчасовій непрацездатності надається тільки за час перебування застрахованої особи в щорічній ( основній чи додатковій) відпустці.

Відповідно до п.20 Порядку обчислення се­редньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язко­вим державним соціальним страху­ванням, затвердженого постановою Кабі­нету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266, сума допомоги по тимчасовій непрацездатності розраховується множенням денної (годинної) суми допомоги на кількість днів (годин), які підлягають оплаті. Таким чином, допомога виплачується застрахованій особі (працівнику) за робочі дні (години) згідно з графіком роботи підприємства, його структурного підрозділу або графіком роботи працівника, якщо такий для нього встановлений, які припадають на період тимчасової непрацездатності.

Як зазначено в листі дописувачки, вона з 4 до 31 грудня 2009р. перебувала в щорічній відпустці. Страховий випадок (тимчасова непрацездатність) стався 28 грудня 2009р., тобто в період перебування в щорічній відпустці. Отже, допомога по тимчасовій непрацездатності має бути виплачена їй за період 28 до 31 грудня 2009р., оскільки на підприємстві, де працює дописувачка, з 1 до 11 січня 2010р. були вихідні дні.

Нормами ст.80 КЗпП та ст.11 Закону України “Про відпустки” передбачено, що щорічна (основна чи додаткова) відпустка має бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 10 ( 686 )* 17 березня 2010 p

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Чи видається листок непрацездатності застрахованій особі (матері восьмирічної дитини, яка захворіла на цукровий діабет І типу у 2008 р. і направляється на лікування до реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу в області, в якій вони живуть, безпосередньо із стаціонару лікувального закладу) на період перебування її дитини в санаторному закладі?

Пунктами 3.3 та 3.12 розділу 3 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001р. №455, передбачено видачу листків непрацездатності одному з працюючих батьків (опікуну або піклувальнику) по догляду за дитиною-інвалідом віком до 16 років та по догляду за дитиною, постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС, до 14 років на весь період її хвороби, включаючи санаторно-курортне лікування, до від’їзду в санаторій на весь термін лікування дитини в санаторії з урахуванням часу на проїзд туди і назад за наявності висновку ЛКК про потребу індивідуального догляду за нею під час лікування в санаторії.

Відповідно до п.10 ст.35 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зу­мовленими похо­ванням» (із змінами і доповненнями) допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі, яка направляється на лікування в реабілітаційне відділення санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм безпосередньо із стаціонару лікувального закладу, за весь час перебування в санаторно-курортному закладі (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і у зворотному напрямку) та застрахованій особі, яка виховує дитину-інваліда віком до 18 років за весь період санаторно-курортного лікування дитини-інваліда (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і назад) за наявності медичного висновку про потребу стороннього догляду за нею.

За пунктом 2 ст.30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною, потерпілою від Чорнобильської катастрофи, віком до 14 років надається одному з батьків або особі, яка їх замінює, якщо дитина потребує догляду батьків згідно з медичним висновком закладу охорони здоров’я, в розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу за весь період хвороби, включаючи санаторно-курортне лікування.

В інших випадках листок непрацездатності по догляду за хворою дитиною на період санаторно-курортного лікування не видається.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 12 ( 688 )* 31 березня 2010 p

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Працівник два роки шість місяців працює в м.Гайсині Вінницької обл. у державній установі, але прописаний у м.Кузнецовську Рівненської обл., що є зоною посиленого радіоекологічного контролю, і має чорнобильське посвідчення категорії 4.

Чи має він право користуватися пільгою (100%) під час оплати листка тимчасової непрацездатності?

Згідно зі ст.37 Закону України від 18.01.2001р. №2240 «Про загальнообов’язкове держав­не соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втра­тою працездатності та витратами, зу­мовленими похо­ванням» особам, віднесеним до категорії 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу.

Відповідно до ст.14 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” до категорії 4 осіб, постраждалих від Чорнобильської катастрофи, належать особи, які постійно живуть або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони на 1 січня 1993р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися в цій зоні не менш як чотири роки.

Отже, сама наявність в особи посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, як і державної реєстрації в зоні посиленого радіоекологічного контролю не дає такій особі права на названу пільгу. Таким чином, під час вирішення питання щодо надання допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100% середньої заробітної плати, незалежно від страхового стажу, постраждалому від Чорнобильської катастрови категорії 4 має значення постійне місце перебування такої особи за наявності в неї відповідного посвідчення.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 14 ( 690 )* 14 квітня 2010 p

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Працівник хворів з 23 листопада 2009 до 2 березня 2010 р. (йому двічі робили операцію). Тривалість робочого часу була семи­годинною до 1 грудня 2009 р. З 1 грудня за виробничої потреби всіх працюючих перевели на скорочений режим роботи.

Як правильно в такому разі зробити розрахунок допомоги по тим­часовій непрацездатності цьому працівникові?

Згід­но зі ст.7 Закону України «Про колек­тивні договори і угоди» в колективно­му договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулю­вання виробничих, трудових і соці­ально-економічних відносин, зокре­ма режиму роботи і тривалості робо­чого часу.

Отже, режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку вста­новлюються роботодавцем само­стійно в правилах внутрішнього тру­дового розпорядку або в колектив­ному договорі з дотриманням норм і гарантій, установлених чинним за­конодавством, генеральною та галу­зевою угодами (лист Мінпраці Украї­ни від 22.06.2007р. №199/13/116-07 «Про режим роботи, тривалість ро­бочого часу і відпочинку»).

Допомога по тимчасовій непра­цездатності відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою пра­цездатності та витратами, зумовле­ними похованням» надається застрахованій особі у формі матеріаль­ного забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробіт­ної плати.

Обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку ви­плат за загальнообов’язковим дер­жавним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою пра­цездатності та витратами, зумовле­ними похованням, у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п’яти днів тимчасової непра­цездатності за рахунок коштів під­приємства, установи, організації провадиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку ви­плат за загальнообов’язковим дер­жавним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266 (далі — Порядок).

Відповідно до п.13 Порядку у ви­падках, не пов’язаних із застосу­ванням підсумованого обліку робо­чого часу або обліку робочого часу в годинах та встановленням неповно­го робочого дня в місяцях розрахун­кового періоду, за який обчислюється середня заробітна плата, або в періоді, за який виплачується допомога, для розрахунку страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за ра­хунок коштів роботодавця застосо­вується середньоденна заробітна плата (дохід) за відпрацьований час.

Сума страхових виплат застрахо­ваній особі та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця згідно з п.20 Порядку розрахову­ється множенням суми денної (го­динної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньо­денної (середньогодинної) заробіт­ної плати залежно від страхового стажу, якщо його наявність перед­бачено законодавством, на кіль­кість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (струк­турного підрозділу підприємства, установи, організації або за індиві­дуальним графіком роботи), — для допомоги по тимчасовій непраце­здатності та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця.

Якщо страховий випадок стався після 15 грудня 2009 р. (дата на­стання тимчасової непрацездатнос­ті, декретної відпустки), то розрахун­ки страхових виплат проводяться за Порядком, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 08.12.2009 р. №1332.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 20 (696)* 26 травня 2010 p

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Працюю у відділі освіти техпрацівником. Часто хворію і перебуваю на стаціонарному лікуванні.

Чи має право голова комісії із соціального страхування або пра­цівники Фонду соціального стра­хування з тимчасової втрати пра­цездатності перевіряти дотри­мання хворим режиму, визначе­ного лікарем у період тимчасової непрацездатності, в тому числі і за стаціонарного лікування?

Згідно з ч.3 ст.50 Закону України від 18.01.2001 р. №2240-ІІІ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тим­часовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похо­ванням» (далі — Закон №2240) рі­шення про призначення матеріально­го забезпечення та надання соціаль­них послуг ухвалюється комісією (уповноваженим) із соціального стра­хування, що створюється (обирається) на підприєм­стві, в установі, організації, до складу якої входять представники ад­міністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Відповідно до п.2.1 і п.3.1.4 По­ложення про комісію (уповноваже­ного) із соціального страхування підприємства, установи, організа­ції, затвердженого постановою правління Фонду соціального стра­хування з тимчасової втрати пра­цездатності від 23.06.2008 р. №25, комісія із соціального страхування підприємства за потреби має право звертатися до робочих органів від­ділень Фонду щодо перевірки пра­вильності видачі та продовження листків непрацездатності застрахо­ваним особам підприємства; пере­віряти дотримання застрахованими особами режиму, визначеного ліка­рем на період тимчасової непра­цездатності, і веде облік осіб, які часто та довго хворіють.

Згідно зі ст.28 Закону №2240 Фонд соціального страхування з тимчасо­вої втрати працездатності як страхо­вик має право перевіряти обґрунто­ваність видачі та продовження лист­ків непрацездатності застрахованим особам та виконання застрахованою особою вимог ст.29 Закону №2240 щодо дотримування режиму, визна­ченого лікарем на період тимчасової непрацездатності.

Крім того, п.8.1 Інструкції про по­рядок видачі документів, шо засвід­чують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Мі­ністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 р. №455, передбаче­но, що контроль за виконанням цієї Інструкції закладами охорони здо­ров’я усіх відомств здійснюють у ме­жах своєї компетенції Міністерство охорони здоров’я України, Фонд со­ціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Фонд соці­ального страхування від нещасних випадків на виробництві та профе­сійних захворювань України, проф­спілки та їхні об’єднання.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 27 (703)* 21 липня 2010 p

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

На нашому підприємстві автоматизовано розрахунок листка непрацездатності в розділі “Заповнюється бухгалтерією (розрахунковою частиною) підприємства, установи, організації”, а саме: “Довідка про заробітну плату” і “Належить до виплати”. Цей розрахунок додається до листка непрацездатності. Чи потрібно в такому разі від руки заповнювати дані в листку непрацездатності в частині “Належить до виплати”?

Згідно з п.22 Порядку обчислення се­редньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язко­вим державним соціальним страху­ванням, затвердженого постановою Кабі­нету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266, якщо підприємством, установою організацією розрахунок середньої заробітної плати для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності чи допомоги по вагітності та пологах провадиться автоматизовано, розділ листка непрацездатності “Довідка про заробітну плату” може не заповнюватись, а до листка непрацездатності додається розрахунок середньої заробітної плати, засвідчений підписом керівника і головного бухгалтера та печаткою.

Згідно з Технічним описом листка непрацездатності, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України, Мінпраці України, Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 03.11.2004р. №532/274/136-ос/1406, до п’ятої частини листка непрацездатності, де розміщується вертикальний напис “Заповнюється бухгалтерією ( розрахунковою частиною) підприємства, установи, організації” належить — “Довідка про заробітну плату” і “Належить до виплати”.

Отже, для спрощення роботи бухгалтерії підприємства щодо оформлення листків непрацездатності для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності й допомоги по вагітності та пологах дозволяється не заповнювати розділ листка непрацездатності “Довідка про заробітну плату” і “Належить до виплати”, якщо розрахунок середньої заробітної плати провадиться автоматизовано. При цьому до листка непрацездатності обов’язково додається розрахунок, оформлений аналогічно до листка непрацездатності, засвідчений підписом керівника, головного бухгалтера та печаткою.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 32 (708)* 26 серпня 2010 p

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Працівник, пенсіонер за віком, упродовж п’яти місяців перебуває на лікуванні, з 28 липня 2010 р. його визнано інвалідом ІІ групи. У довідці МСЕК зазначено “працездатний з особливими умовами праці”. Останній листок непрацездатності закрито 29 липня 2010р. з приписом “продовжує хворіти”. Як довго він може перебувати на листку непрацездатності?

Порядок, умови видачі та продовження листків непрацездатності визначено Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001р. №455 (далі – Інструкція).

Відповідно до пп.4.1 і 4.3 Інструкції направлення хворого для огляду до МСЕК здійснюють ЛКК лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання або лікування за наявності стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від роботи впродовж чотирьох місяців з дня настання тимчасової непрацездатності чи впродовж п’яти місяців у зв’язку з одним і тим самим захворюванням за останні 12 місяців, а в разі захворювання на туберкульоз – упродовж 10 місяців з дня настання непрацездатності. У разі визнання хворого інвалідом листок непрацездатності закривається днем надходження документів хворого до МСЕК і дата встановлення інвалідності обов’язково зазначається в листку непрацездатності.

Згідно зі ст.2 Закону України від 11.01.2001 р. №2213 «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» допомога по тим­часовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на вироб­ництві, виплачується застрахованим особам Фондом со­ціального страхування з тимчасової втрати працездат­ності починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності.

Отже, в цьому випадку виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду здійснюється до 27 липня 2010р. включно.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 36 (712)* 29 верес ня 2010 p

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Згідно з наказом по підприємству встановлено простій підприємства з 14 лютого до 13 березня 2011 р. з оплатою відповідно до ст.113 КЗпП— 2/3 тарифної ставки (посадового окладу). Як опла­тити листки непрацездатності, якщо тимчасова не­працездатність сталася до початку простою, в його період та продовжується після його закінчення?

Згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (до­ходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» право надавати роз’яснення щодо застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за за­гальнообов’язковим державним соціальним страху­ванням (далі — Порядок) надано Міністерству соціальної політики України.

За роз’ясненнями Міністерства соціальної політики України (листи від 16.04.2010р. №108/18/99-10, від 08.07.2010р. №201/18/99-10) незалежно від того, наста­ла тимчасова непрацездатність працівника до початку простою чи в період простою та продовжується після йо­го закінчення, оплата днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з не­щасним випадком на виробництві, провадиться на за­гальних підставах і надається в порядку та розмірах, установлених Законом України від 18.01.2001 р. №2240 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страху­вання у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Розрахунок середньої заробітної плати провадиться відповідно до п.14 або п.16 Порядку діленням нарахова­ної за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьова­них робочих днів (годин) згідно з графіком роботи під­приємства (працівника) в розрахунковому періоді.

Згідно з п.20 Порядку сума допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок кош­тів роботодавця розраховується множенням суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсот­ках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати залежно від страхового стажу, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації, структурного підрозділу підприєм­ства, установи, організації або за індивідуальним графі­ком роботи працівника.

Отже, за листками непрацездатності, які припадають на період простою, працівникам має бути оплачено робо­чі дні (години) за графіком роботи цих працівників, про­пущені через хворобу.

Відповідно до п.3 та 4 Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розра­хунку страхових виплат, є останні шість календарних мі­сяців (з першого до першого числа), що передують мі­сяцю, в якому стався страховий випадок (у тому числі тим­часова непрацездатність), упродовж якого особа працю­вала та сплачувала страхові внески або за неї сплачува­лися страхові внески. Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездат­ність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпуст­ка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), вилучаються з розрахункового періоду.

Отже, умовою для оплати листків непрацездатності є наявність у розрахунковому періоді застрахованої особи за­робітної плати, за винятком, коли в розрахунковому періоді застрахована особа не мала заробітку з поважних причин.

Ураховуючи зазначене, час простою не з вини праців­ника не вилучається з розрахункового періоду і відповід­но оплата цього часу враховується під час обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності.

На підприємство з безперервним циклом роботи, на якому встановлено позмінний графік ро­боти з підсумованим обліком робочого часу, праців­ник подав листок непрацездатності (з 11 до 23 лютого 2011 р., стати до роботи 24 лютого). Якщо за гра­фіком він мав працювати з 19 години 23 лютого до 7 години 24 лютого 2011 р., як мали оплатити йому листок непрацездатності?

Згідно з ч.1 ст.51 Закону України від 18.01.2001 р. №2240 «Про загаль­нообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумов­леними похованням» (далі — Закон) підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності.

Згідно з ч.2 ст.35 Закону допомога по тимчасовій не­працездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та про­фесійним захворюванням, виплачується Фондом соці­ального страхування з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам починаючи з шостого дня непра­цездатності за весь період до відновлення працездат­ності або до встановлення медико-соціальною експерт­ною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, під­твердження раніше встановленої групи інвалідності) не­залежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності в порядку та розмірах, установле­них законодавством .

Згідно з п.20 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Мініст­рів України від 26.09.2001р. №1266 (із змінами та допов­неннями), сума допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається множенням середньоденної (середнього­динної) заробітної плати на кількість робочих днів (годин, які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємст­ва, установи, організації) або за індивідуальним графіком роботи, за період тимчасової непрацездатності.

У наведеному випадку працівникові підприємства мали компенсувати втрачений заробіток за пропущені через хворобу робочі години впродовж зміни, але лише ту їхню частину, що припадає на період непрацездатності. Якщо листок непрацездатності закрито 23 лютого 2011 р. (24 лютого — стати до роботи), а за графіком змінності працівник мав працювати з 19 години 23 лютого до 7 го­дини 24 лютого, за листком непрацездатності 23 лютого 2011 р. йому мають оплатити лише 5 годин зміни, пропуще­ні через хворобу в цей день (з 19:00 до 24:00).

Отже, підстав для виплати працівникові допомоги по тимчасовій непрацездатності за години зміни, що припа­дають на 24 лютого 2011 р., немає.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 22 (7 46 )* 8 черв ня 201 1 p .

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Пенсіонер з 49-річним стажем роботи, ветеран праці, інвалід III групи по зору, маю статус дитини війни. Чи повинна адмініс­трація комунального підприємства «Управління майновим комплек­сом» райради провести виплату коштів за листком непрацездатнос­ті, якщо працюю в ньому за строковим трудовим договором і за пе­ріод хвороби мого чергування згідно з графіком не передбачалося?

Укла­дення строкового трудового догово­ру передбачено п.2 і 3 ч.1 ст.23 КЗпП, за якими трудовий договір може укладатися на визначений строк, установ­лений за погодженням сторін; на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладають, якщо трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної ро­боти або умов її виконання чи інтере­сів працівника, а також в інших випад­ках, передбачених законодавчими ак­тами (ч.2 ст.23 КЗпП).

Відповідно до Закону України від 18.01.2001 р. №2240 «Про загально­обов’язкове державне соціальне стра­хування у зв’язку з тимчасовою втра­тою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі — Закон №2240) право на матеріальне забезпечення за загальнообов’язко­вим державним соціальним страху­ванням у зв’язку з тимчасовою втра­тою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають за­страховані особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах (в установах, ор­ганізаціях) незалежно від форм влас­ності та господарювання або у фізич­них осіб. Це право виникає з на­станням страхового випадку в період роботи (в тому числі час випробу­вання та день звільнення), якщо іншо­го не передбачено законодавством.

Частиною 1 ст.35 Закону №2240 передбачено, що допомога по тим­часовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матері­ального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заро­бітної плати.

Підставою для призначення допо­моги по тимчасовій непрацездатнос­ті згідно з ч.1 ст.51 Закону №2240 є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Відповідно до ч.2 ст.35 Закону №2240 допомога по тимчасовій не­працездатності внаслідок захворю­вання або травми, не пов’язаної з не­щасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, ви­плачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалід­ності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період утрати працездатності в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Пунктом 20 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розра­хунку виплат за загальнообов’язко­вим державним соціальним страху­ванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266, передбачено, що сума страхових виплат застрахо­ваній особі та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розрахо­вується множенням суми денної (го­динної) виплати, розмір якої встанов­люється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законо­давством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства (установи, організації), структурного підрозділу підприємст­ва (установи, організації) або за інди­відуальним графіком роботи.

Отже, оплаті підлягають дні (годи­ни) тимчасової непрацездатності за графіком роботи підприємства (установи, організації), структурного підрозділу підприємства (установи, організації) або за індивідуальним графіком роботи, пропущені застра­хованою особою через хворобу.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 3 1 (7 55 )* 17 серп ня 201 1 p

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Чи оплачується листок непрацездатності і за рахунок якого фонду, якщо працівник у вихідний день потрапив в аварійну ситуацію в нетверезому стані (листок з приміткою: був у стані алко­гольного сп’яніння)?

Згідно зі ст.36 Закону України від 18.01.2001р. №2240-ІІІ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою праце­здатності та витратами, зумовленими похованням» (далі — Закон) допомога по тимчасовій непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням, не надається.

Причинно-наслідковий зв’язок між сп’янінням та травмуванням уста­новлює комісія із соціального стра­хування підприємства, де працює потерпілий.

Саме комісія із соціального страху­вання, яка виконує свої функції від­повідно до Положення про комісію (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації, затвердженого по­становою правління Фонду соціаль­ного страхування з тимчасової втра­ти працездатності від 23.06.2008 р. №25, після розслідування обставин та з’ясування причин нещасного ви­падку невиробничого характеру має аргументовано вирішити: надавати або відмовити в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 р. №270 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних ви­падків невиробничого характеру» в процесі розслідування нещасних ви­падків невиробничого характеру бе­руться до уваги листок непрацездат­ності, пояснення потерпілого, свід­чення очевидців, матеріали ДАІ, слід­чих органів. Якщо травма невиробни­чого характеру сталася з вини інших юридичних або фізичних осіб, комісія із соціального страхування ініціює пе­ред робочим органом відділення Фонду питання про відшкодування Фонду витрат на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з травмою невиробничого ха­рактеру за рахунок винних осіб.

За статтею 35 Закону допомога по тимчасовій непрацездатності внаслі­док захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворю­ванням, виплачується Фондом соці­ального страхування з тимчасової втрати працездатності особам почина­ючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездат­ності або до встановлення МСЕК інва­лідності (встановлення іншої групи, під­твердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період утрати працездатності в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Перші п’ять днів тимчасової непра­цездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещас­ним випадком на виробництві, опла­чуються власником або уповноваже­ним ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації за місцем роботи в Порядку, затвер­дженому постановою Кабінету Мініс­трів України від 06.05.2001р. №439.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 37 (761)*5 жовтня 2011 p

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Працівник 21 вересня 2011р. подав заяву про звільнення у зв’язку з виходом на пенсію з 27 жовтня, через що було видано наказ про його звільнення з цієї дати, але з 14 жовтня працівник захворів і хворіє донині. Як йому має виплачуватися допомога по тимчасовій непрацездатності?

Якщо застрахована особа під час тимчасової непрацездатності була звільнена у зв’язку з виходом на пенсію, допомога по тимчасовій непрацездатності за страховим випадком, що стався до звільнення, надається за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності.

Згідно з ч.1 ст.35 Закону України від 18.01.2001р. №2240 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою праце­здатності та витратами, зумовленими похованням» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати.

За абзацом першим ч.2 ст.35 цього Закону допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності в порядку та розмірах, установлених законодавством.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 48 (772)*28 грудня 2011 p

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Чи передбачено обов’язкове розслідування нещасних випадків невиробничого травматизму для працюючих осіб підприємства?

Чи правомірні вимоги виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про обов’язкове розслідування нещасних випадків невиробничого травматизму і складання актів розслідування за формою НТ, що сталися з працівниками підприємства, та відмову у фінансуванні матеріального забезпечення застрахованих осіб підприємства, з якими сталися нещасні випадки невиробничого травматизму, в разі відсутності актів за формою НТ?

Нещасні випадки невиробничого характеру розслідуються згідно з Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001р. №270 (далі – постанова №270).

Пунктом 3 постанови №270 чітко визначено нещасні випадки невиробничого характеру, які підлягають розслідуванню.

Згідно з п.7 постанови №270 розслідування нещасних випадків проводиться з метою визначення їхніх обставин та причин. На підставі результатів розслідування розробляються заходи щодо запобігання подібним випадкам, а також щодо вирішення питань соціального захисту потерпілих.

У процесі розслідування беруться до уваги листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу, а також пояснення потерпілого та свідчення очевидців, а за потреби – керівника органу (організації), на території чи об’єкті якого стався нещасний випадок.

Відповідно до пп.11 та 12 постанови №270 нещасні випадки (за винятком групових), які сталися з працюючими особами, розслідуються комісією, утвореною організацією, де працює потерпілий. Рішення щодо розслідування нещасного випадку ухвалюється керівником організації на підставі звернення потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, листка непрацездатності або довідки лікувально-профілактичного закладу.

За результатами розслідування нещасного випадку або технічного розслідування причин виникнення аварії, пов’язаної з використанням газу в побуті, складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм), який затверджується керівником органу (організації), що проводив розслідування.

Обов’язкова наявність акта розслідування нещасного випадку невиробничого характеру для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, чинним законодавством не передбачена.

Відповідно до ч.1 ст.51 Закону України від 18.01.2001р. №2240-ІІІ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою праце­здатності та витратами, зумовленими похованням» (далі — Закон №2240) підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації, яка керується Положенням про комісію (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23.06.2008р. №25, ухвалює рішення про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з невиробничою травмою на підставі правильно виданого листка непрацездатності та акта за формою НТ, якщо було проведено розслідування нещасного випадку відповідно до постанови №270.

Згідно з п.5 ч.2 ст.27 Закону №2240 страхувальник зобов’язаний допускати посадових осіб органів Фонду до перевірок правильності використання страхових коштів, надавати їм потрібні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок.

Ураховуючи зазначене, в разі виникнення питань щодо призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з невиробничою травмою за вимогою працівників Фонду, які провадять перевірку, комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства, установи, організації надається протокол її засідання щодо ухвалення рішення або акт за формою НТ у разі, якщо його було складено.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 2 (774)*11 січня 2012 p

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Як фізична особа – підприємець, платник фіксованого податку зареєстрована на добровільних засадах у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 22 жовтня 2002р., з 1 січня 2011р. – в управлінні Пенсійного фонду як добровільно застрахована особа до ФСС з ТВП.

З 21 травня до 21 червня 2011р. була на листку непрацездатності.

Яку довідку маю подати, щоб підтвердити мій оподатковуваний дохід за листопад – грудень 2010р.?

Чи можуть виплатити мені допомогу за відсутності цієї довідки?

Яка сума допомоги має бути нарахована, якщо мій страховий стаж – більш як 20 років?

Згідно з ч.3 ст.6 Закону України від 18.01.2001р. №2240 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою праце­здатності та витратами, зумовленими похованням» (далі — Закон №2240) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (провадять підприємницьку, адвокатську, нотаріальну, творчу та іншу діяльність, пов’язану з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до чинного законодавства.

За статтею 53 Закону №2240 порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України. Таким нормативним документом є Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розра­хунку виплат за загальнообов’язко­вим державним соціальним страху­ванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266 (далі – Порядок).

Пунктами 3 і 4 Порядку передбачено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середній дохід для розрахунку страхових виплат, є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа) за місцем провадження підприємницької діяльності, що передують місяцю, в якому стався страховий випадок, упродовж якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

Середньоденний дохід згідно з п.14 Порядку обчислюється діленням нарахованого за розрахунковий період оподатковуваного доходу, з якого сплачувалися страхові внески, на кількість календарних днів за розрахунковий період без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком).

Якщо страховий випадок стався у травні 2011р., розрахунковим періодом, за який обчислюється середній дохід для розрахунку страхових виплат, є листопад – грудень 2010р. та січень – квітень 2011р.

Якщо дохід, з якого було сплачено страхові внески в листопаді – грудні 2010р., податковим органом не підтверджений, обчислення середнього доходу для розрахунку допомоги потрібно здійснити виходячи із суми доходу за січень – квітень 2011р., з якого сплачено єдиний внесок, згідно з даними територіального органу Пенсійного фонду про сплату єдиного внеску за названий період, підтвердженими копіями платіжних документів.

Якщо Ваш страховий стаж становить більш як 20 років, допомога по тимчасовій непрацездатності надається в розмірі 100% середнього доходу (ст.37 Закону №2240).

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 6 (778)*8 лютого 2012 p

Начальник відділу з питань застрахованих осіб та дитячої праці Державної інспекції України з питань праці Оксана Парубок.

Працівник хворів з 7 листопада до 5 грудня 2011р. За цей період йому було видано три листки непрацездатності: два перших – за одним захворюванням (другий є продовженням попереднього), третій (виданий з 29 листопада) – за іншим. Під час тимчасової непрацездатності, 24 листопада, працівника було звільнено з ініціативи роботодавця за п.1 ст.40 КЗпП. Третій листок непрацездатності був виданий працівникові після його звільнення. Як оплатити листки непрацездатності в такому разі?

Згідно з ч.2 ст.35 Закону України від 18.01.2001р. №2240 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою праце­здатності та витратами, зумовленими похованням» (із змінами та доповненнями, далі — Закон) допомога по тимчасовій непрацездатності внаслі­док захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворю­ванням, виплачується Фондом соці­ального страхування з тимчасової втрати працездатності особам почина­ючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездат­ності або до встановлення МСЕК інва­лідності (встановлення іншої групи, під­твердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період утрати працездатності в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, провадиться за рахунок коштів роботодавця в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас відповідно до ч.1 ст.4 Закону право на матеріальне забезпечення виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Тому, враховуючи вимоги ч.1 ст.4 Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності має надаватися за листками непрацездатності, виданими лише за тим страховим випадком, що стався в період роботи працівника.

Питання про оплату окремо взятого листка непрацездатності має вирішуватись з урахуванням змісту записів у попередньому листку непрацездатності.

Так, відповідно до п.3.13 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соці­ального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004р. № 532/274/136-ос/1406, під час заповнення частини лицьового боку листка непрацездатності, що видається непрацездатному, у графі «Стати до роботи» зазначають словами число і місяць, коли стати до роботи; посаду, прізвище лікаря, що засвідчується його підписом та печаткою закладу охорони здоров’я «Для листків непрацездатності». У разі продовження тимчасової непрацездатності підкреслюється «Продовжує хворіти» та зазначається номер нового листка непрацездатності.

Таким чином, якщо працівникові видано кілька листків непрацездатності та між попереднім і наступним листками непрацездатності не було робочих днів, а в заключному висновку попереднього листка непрацездатності зазначено, що працівник має стати до роботи, наступний випадок захворювання вважатиметься іншим страховим випадком. Якщо в заключному висновку попереднього листка непрацездатності, виданому працівникові, зазначено, що він продовжує хворіти, наступний листок непрацездатності вважається продовженням попереднього і має місце один страховий випадок.

У Вашому випадку на підставі норм ч.1 ст.4 та ч.2 ст.35 Закону оплаті в повному обсязі, тобто за весь період тимчасової непрацездатності, незалежно від звільнення працівника в цей період, підлягатимуть два перших листки непрацездатності, оскільки лише вони видані за страховим випадком, що стався в період роботи працівника.

Водночас, розглядаючи питання щодо можливості оплати третього листка непрацездатності, варто зазначити, що відповідно до ст.40 КЗпП звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім випадків звільнення за п.5 цієї статті та повної ліквідації підприємства, установи, організації) не допускаються.

Відповідно до ч.11 ст.35 Закону в разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи в період вирішення спору про незаконність її звільнення з роботи допомога по тимчасовій непрацездатності надається за умови поновлення застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним органом.

За статтею 232 КЗпП трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату часу вимушеного прогулу розглядаються безпосередньо судами.

Працівник утратив оригінал листка непрацездатності. Чи має він право на допомогу по тимчасовій непрацездатності за період, на який був виданий цей листок непрацездатності, та в який спосіб?

Згідно з ч.1 ст.51 Закону України від 18.01.2001р. №2240 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою праце­здатності та витратами, зумовленими похованням» (із змінами та доповненнями, далі — Закон) підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Відповідно до п.1.14 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001р. №455, у разі втрати листка непрацездатності за рішенням ЛКК лікувально-профілактичного закладу, в якому його видано, видається новий листок непрацездатності з позначкою «дублікат» на підставі довідки з місця роботи про те, що за період тимчасової непрацездатності виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності не провадилась.

Призначають допомогу по тимчасовій непрацездатності на підставі дубліката листка непрацездатності на загальних засадах. Рішення про призначення матеріального забезпечення ухвалюється комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається)на підприємстві, в установі, організації (ч.3 ст.50 Закону).

Під час перебування у відпустці без збереження зарплати працівник захворів, тимчасова непрацездатність тривала і після закінчення цієї відпустки. Як оплатити в такому разі листок непрацездатності?

Згідно з ч.1 ст.36 Закону України від 18.01.2001р. №2240 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою праце­здатності та витратами, зумовленими похованням» (із змінами та доповненнями, далі — Закон) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням допомога по тимчасовій непрацездатності не надається.

Водночас згідно з ч.1 ст.35 Закону допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати в разі настання страхового випадку.

Відповідно до п.20 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розра­хунку виплат за загальнообов’язко­вим державним соціальним страху­ванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266 (із змінами та доповненнями), сума допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується множенням суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати залежно від страхового стажу, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи застрахованої особи.

Таким чином, якщо тимчасова непрацездатність, що настала під час відпустки без збереження заробітної плати, триває після закінчення періоду зазначеної відпустки, листок непрацездатності підлягає оплаті з того дня, коли працівник після закінчення відпустки мав стати до роботи, оскільки саме з цього дня у зв’язку з настанням страхового випадку він утрачає заробітну плату.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 9 (781)*1 березня 2012 p

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

З 1 вересня 2009 р. до 31 березня 2010 р. працювала бухгалтером за цивільно-правовою угодою. З 18 лютого до 6 липня 2010 р. хворіла й отримала ІІ групу інвалідності. У нарахуваннях за листком непрацездатності мені було відмовлено. Чи оплачується листок непрацездатності в такому разі?

Ви були тимчасово непрацездатною з 18 лютого до 6 липня 2010 р.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України від 18.01.2001р. №2240 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою праце­здатності та витратами, зумовленими похованням» (далі — Закон №2240) загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, а також члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.

Згідно з ч.3 ст.6 Закону №2240 особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які провадять підприємницьку, адвокатську, нотаріальну, творчу та іншу діяльність, пов’язану з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до чинного законодавства.

Крім того, відповідно до абзацу першого п.3 ст.1 Закону України від 11.01.2001р. №2213-ІІІ «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування», який утратив чинність з 1 січня 2011р. згідно із Законом України від 08.07.2010р. №2464- V І «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», передбачалося, що для осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами та беруть участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, розмір внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, становить 1,9% суми оподатковуваного доходу (прибутку).

Ураховуючи викладене, Ви, працюючи за цивільно-правовою угодою в названий період, загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, не підлягали. Отже, Ви не мали права на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Якщо б Ви брали участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, тобто були зареєстровані в робочому органі Фонду як добровільно застрахована особа та сплачували страхові внески в розмірі 1,9% суми оподатковуваного доходу (прибутку), тоді б мали право звернутися за призначенням матеріального забезпечення за місцем Вашої реєстрації в робочому органі Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 11 (783)*21 березня 2012 p

Головний спеціаліст Департаменту соціального страхування Мінсоцполітики України Алла Кебкал.

Працівник працював повний робочий тиждень (40 год.), крім того, через збільшення виробничих потреб підприємства всі суботи були робочими. Для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності було взято зарплату працівника за останні шість місяців до його захворювання. За цей період зарплата була нарахована згідно з чинним законодавством, було сплачено єдиний соціальний внесок. Чи повинна враховуватися для обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності (11 липня – 8 листопада 2011р.) зарплата за робочі суботи згідно з графіком роботи дільниці?

Оскільки оплата роботи в надурочний час і у святкові та неробочі дні в розмірах та за розцінками, встановленими чинним законодавством, належить до фонду додаткової заробітної плати, і на ці виплати нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, то заробітна плата, нарахована за роботу в суботи згідно з графіком роботи дільниці, має враховуватися під час обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до ч.1 ст.53 Закону України від 18.01.2001р. №2240 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою праце­здатності та витратами, зумовленими похованням» під час обчислення середньої заробітної плати (доходу) для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (з 1 січня 2011р. – єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування).

Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

За пунктом 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розра­хунку виплат за загальнообов’язко­вим державним соціальним страху­ванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266 (далі – Порядок), середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої в межах максимальної величини заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, ухваленими відповідно до Закону України «Про оплату праці», підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб та з яких сплачено страхові внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування (з 1 січня 2011р. – єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування).

Згідно з п.14 Порядку середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу, грошового забезпечення), з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді.

Види виплат, що належать до фонду оплати праці, визначаються Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату України від 13.01.2004р. №5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. за №114/8713.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 15 (787)*18 квітня 2012 p

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Чи має право голова фермерського господарства на допомогу по тимчасовій непрацездатності, якщо він щомісяця нарахову­вав зарплату, яка втричі перевищувала мінімальну, і в січні 2011 р. зареєструвався як платник єдиного соціального внеску за ступенем ризику 22, що становить 37,19%?

Статтею 114 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) визначено, що відносини, пов’язані із створенням та діяльністю фермерських госпо­дарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

За статтею 3 КЗпП особливості праці членів фермерських госпо­дарств визначаються законодав­ством та їхніми статутами.

У статтях 1, 3 і 7 Закону України від 19.06.2003 р. № 973 «Про фермерське господарство» (далі — Закон № 973) зазначається, що фермерське госпо­дарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажан­ня виробляти товарну сільськогоспо­дарську продукцію, займатися її пере­робкою та реалізацією з метою одер­жання прибутку на земельних ділян­ках, наданих їм для ведення фермер­ського господарства.

Частиною 1 ст.3 Закону № 973 пе­редбачено, що членами фермер­ського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрак­том, угодою).

Тобто у фермерському господар­стві можуть працювати як його чле­ни, так і наймані за трудовим договором (контрактом) працівники.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону № 973 трудові відносини членів фермерсько­го господарства регулюються статутом, а осіб, залучених до роботи за тру­довим договором (контрактом), — за­конодавством України про працю.

За частиною 1 ст.34 Закону № 973 члени фермерського господарства й особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), під­лягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст.6 Закону України від 18.01.2001 р. № 2240 «Про загально­обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі — Закон №2240) чітко визначено ко­ло осіб, які підлягають загально­обов’язковому державному соці­альному страхуванню, а саме:

це особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на під­приємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та гос­подарювання або у фізичних осіб, у то­му числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших пред­ставництвах нерезидентів, а також об­рані на виборні посади в органах дер­жавної влади, органах місцевого само­врядування та в інших органах;

члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших ви­робничих кооперативів.

До цього переліку члени фермерських господарств не належать . При цьому ГКУ не відносить фермерські господар­ства до підприємств колективної форми власності, в тому числі й до виробничих кооперативів (глава 10 ГКУ).

Отже, названі особи згідно з п.2 ст.5 Закону № 2240 беруть участь у страхуванні у зв’язку з тимча­совою втратою працездатності на добровільних засадах і на під­ставі ч.3 ст.6 цього Закону мають право на матеріальне забезпе­чення відповідно до цього Зако­ну за умови сплати страхових внесків до Фонду відповідно до чинного законодавства.

Таке роз’яснення викладене в лис­ті Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю від 14.12.2007 р. №013-1866-03 на запит Виконавчої дирекції Фонду. Аналогічне роз’яснення надане Виконавчій дирекції Фонду листом Міністерства юстиції України від 05.12.2007 р. № 21-46-846.

Відповідно до ст. 10 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» члени фермерського господарства укладають з органами Пенсійного Фонду України договори про добровільну участь у системі за­гальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — до­говір про добровільну участь) від­повідно до типового договору про добровільну участь у системі загаль­нообов’язкового державного соці­ального страхування, наведеного в додатку 3 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердже­ної постановою правління Пенсійно­го фонду України від 27.09.2010р. №21-5 (далі — Інструкція). Форма типового договору про добровільну участь є загальною для всіх осіб, які бажають брати добровільну участь у системі загальнообов’язкового дер­жавного соціального страхування.

Згідно з пп.5.6.2 п.5.6 Інструкції члени фермерського господар­ства, які беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страху­вання, тобто в системі загально­обов’язкового державного соціаль­ного страхування у зв’язку з тимча­совою втратою працездатності та витратами, зумовленими похован­ням, сплачують єдиний внесок у розмірі 1,9% суми, що визнача­ється таким платником самостійно, але не більше від максимальної ве­личини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. Такі особи сплачують єдиний внесок щомісяця в розмірі, встановленому в договорі про добровільну участь, за кожний місяць до 20 числа міся­ця, наступного за тим, за який він сплачується (п.5.7 Інструкції).

Відповідно до ч.11 ст.8 Закону № 2464 у разі добровільної участі в загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похо­ванням, єдиний внесок установ­люється в розмірі 36,6% визначе­ної для цієї категорії осіб бази нара­хування єдиного внеску.

А базою нарахування для такої категорії осіб (добровільно застра­ховані особи) відповідно до п.7 По­рядку обчислення середньої заробіт­ної плати (доходу, грошового забез­печення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвер­дженого постановою Кабінету Мініс­трів України від 26.09.2001 р. № 1266, є сума оподатковуваного доходу (прибутку), з якого спла­чувалися страхові внески,а не су­ма нарахованої заробітної плати, як у Вашому випадку.

Сплата єдиного внеску із сум нарахованої заробітної плати добровільно застрахованим осо­бам чинним законодавством не передбачена.

Отже, враховуючи зазначене, го­лова фермерського господарства як найманий працівник не має пра­ва на призначення та виплату до­помоги по тимчасовій непраце­здатності за рахунок коштів Фон­ду. Для одержання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду йому потрібно укласти дого­вір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похо­ванням, та сплатити єдиний внесок з оподатковуваного доходу відповідно до чинного законодавства, а саме: за кожний місяць до 20 числа мі­сяця, наступного за тим, за який він сплачується.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 17 (789)*8 травня 2012 p

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Як правильно нарахувати допомогу по тимчасовій непрацездатності працівникові, якого було прийнято на роботу охоронником на час виконання оплачуваних громадських робіт (сільське господарство) без зарахування до штату підприємства?

Він працював у такі періоди: з 15 до 27 липня, з 1 до 31 серпня і з 1 до 30 вересня 2011 року. Одержав листок непрацездатності 25 вересня 2011 р. і хворів до 1 січня 2012р. (захворювання загальне).

Згідно із Законом України від 18.01.2001р. №2240 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою праце­здатності та витратами, зумовленими похованням» (далі — Закон) право на матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані особи, тобто особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачене законодавством.

Відповідно до п.10 Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2008р. №839, направлення державною службою зайнятості громадян на оплачувані громадські роботи провадиться на підставі укладених договорів. З особами, зайнятими на оплачуваних громадських роботах, роботодавці відповідно до законодавства про працю укладають у письмовій формі строкові трудові договори.

Згідно зі ст.35 Закону допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за період непрацездатності.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Статтею 50 Закону передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам призначається та надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом – копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи (ст.51 Закону).

Обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по вагітності та пологах провадиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розра­хунку виплат за загальнообов’язко­вим державним соціальним страху­ванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266 (далі – Порядок).

Відповідно до п.3 – 6 Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, впродовж якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески. Таким періодом є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому стався страховий випадок.

Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менш як шість календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), в яких сплачено страхові внески.

Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менш ніж календарний місяць, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку.

Пунктом 14 Порядку передбачено, що середньоденна заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності обчислюється діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 18 (790)*16 травня 2012 p

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Працівникові видано листок непрацездатності з 13 до 20 лютого 2012 р. На комбінаті запроваджено підсумований облік робочого часу (13,19,20 лютого – вихідні дні, 14 – 18 лютого – третя зміна).

Скільки годин оплачувати за рахунок підприємства, а скільки – за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності?

У наведеному прикладі оплаті за рахунок коштів роботодавця підлягають години згідно з графіком роботи працівника, в межах перших п’яти днів непрацездатності, тобто 14,15 і 16 лютого та одна година (з 23.00 до 24.00) 17 лютого 2012р. Години згідно з графіком роботи працівника, які припадають на подальший період непрацездатності, оплачуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України від 18.01.2001р. №2240 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою праце­здатності та витратами, зумовленими похованням» (далі — Закон) допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності згідно із ч.1 ст.51 Закону є виданий в установленому порядку листок непрацездатності.

Частиною 2 ст.35 Закону передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Згідно з п.2 Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. №439, оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, застрахованій особі провадиться за основним місцем роботи у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні (години) згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності.

Пунктом 20 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розра­хунку виплат за загальнообов’язко­вим державним соціальним страху­ванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266, визначено, що сума страхових виплат застрахованій особі та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується множенням суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи).

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 23 (795)*20 червня 2012 p

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Працівник перебував під вартою з 2 жовтня 2011 до 10 квітня 2012 p ., а з 9 квітня до 19 травня 2012 р. хворів. 21 травня працівник став до ро­боти, відпрацював 21 і 22 травня і знову захворів. Як оплачувати такі листки непрацездатності?

Згідно зі ст.50 Закону України від 18.01.2001 р. № 2240 «Про загально­обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витрата­ми, зумовленими похованням» допо­мога по тимчасовій непрацездат­ності призначається й надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначе­ному Кабінетом Міністрів України.

Обчислюють середню заробітну плату для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності відпо­відно до Порядку обчислення серед­ньої заробітної плати (доходу, грошо­вого забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим дер­жавним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок).

Відповідно до п.3 і 4 Порядку розра­хунковим періодом, за який обчис­люється середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат, є пері­од роботи за останнім основним міс­цем роботи перед настанням страхо­вого випадку, впродовж якого застра­хована особа працювала та сплачува­ла страхові внески або за неї сплачу­валися страхові внески. Таким періо­дом є останні шість календарних міся­ців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому стався страховий випадок.

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (тимчасова непра­цездатність, відпустка у зв’язку з ва­гітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), вилу­чаються з розрахункового періоду.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами ви­плат, що включають основну та додат­кову заробітну плату, інші заохочуваль­ні та компенсаційні виплати (в тому числі в натуральній формі), які визна­чаються згідно з нормативно-правови­ми актами, ухваленими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб, не враховуючи передбачених законодавством пільг щодо сплати цього податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких спла­чувалися страхові внески до фондів за­гальнообов’язкового державного соці­ального страхування.

Згідно з п.14 Порядку середньо­денна заробітна плата для розрахун­ку допомоги по тимчасовій непраце­здатності обчислюється діленням нарахованої за розрахунковий пері­од заробітної плати, з якої сплачува­лися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів у роз­рахунковому періоді.

У наведеному в листі випадку розрахунковим періодом за стра­ховим випадком, що стався 9 квітня 2012 p ., буде жовтень 2011 — бере­зень 2012 p ., за страховим випад­ком, який стався 21 травня 2012 p ., — листопад 2011 — квітень 2012 р. Місяці (з пер­шого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин і які вилучають­ся під час обчислення середньої заробітної плати, в названих роз­рахункових періодах відсутні.

Отже, враховуючи викладене, як­що в застрахованої особи в розра­хунковому періоді є нарахована заробітна плата, з якої сплачувалися страхові внески (єдиний внесок) та фактично відпрацьовані дні, то в та­кому разі середньоденну заробітну плату для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності обчис­люють на загальних підставах відпо­відно до п.14 Порядку.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 40 (812)*31 жовтня 2012 p

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Працівникові з 13 травня до 13 червня 2013 р. надано відпустку за період з 1 листопада 2012 до 1 листопада 2013 р. Нарахування за час відпустки одержані. У період відпустки пра­цівник захворів, з 27 травня 2013 р. було відкрито листок непрацездатності, а 8 червня 2013 р. його закрито у зв’язку зі смертю працівника. Чи надаєть­ся допомога по тимчасовій непрацездатності, як­що оплату часу відпустки проведено і 13 днів не відпрацьовані?

Пунктом 1 ч.1 ст.11 Закону України «Про від­пустки» передбачено, що щорічна відпустка має бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

Згідно зі ст.35 Закону України «Про загальнообо­в’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» у разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або трав­ми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробниц­тві, під час перебування в щорічній (основній чи до­датковій) відпустці надається допомога в порядку та розмірах, установлених цим Законом, у формі матері­ального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати.

Відповідно до абзацу першого ч.5 ст.52 цього Зако­ну призначене, але не одержане у зв’язку із смертю застрахованої особи матеріальне забезпечення ви­плачується членам сім’ї, які проживали разом з нею, або спадкоємцям .

Отже, допомога по тимчасовій непрацездат­ності за період хвороби працівника, який помер, має бути нарахована на загальних підставах і ви­плачена членам сім’ї, які проживали разом з ним, або спадкоємцям.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 29 (849)* 7 серпня 2013 p

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

На підприємстві є окремі дільниці з цілодобо­вим режимом роботи, працівники яких працю­ють позмінно, тривалість зміни — 12 год. Виходячи з виробничих потреб та за погодженням з проф­спілковим комітетом запроваджено річний підсу­мований облік робочого часу. У якому порядку на­дають допомогу по тимчасовій непрацездатності, яка виникла в період відпустки: за графіком роботи працівника чи за 8-годинним робочим днем п’яти­денного робочого тижня?

Пунктом 1 ч.1 ст.11 Закону України «Про відпустки» пе­редбачено, що щорічна відпустка має бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непра­цездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

Згідно зі ст.35 Закону України «Про загальнообов’язко­ве державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» у разі настання тимчасової непрацездат­ності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, під час перебуван­ня в щорічній (основній чи додатковій) відпустці надаєть­ся допомога в порядку та розмірах, установлених цим Законом, у формі матеріального забезпечення, яке пов­ністю або частково компенсує втрату заробітної плати.

Допомога по тимчасовій непрацездатності має випла­чуватися застрахованій особі за робочі дні (години) згід­но з графіком роботи підприємства, його структурного підрозділу або індивідуальним графіком роботи застра­хованої особи (якщо такий їй установлено), пропущені через непрацездатність.

У разі підсумованого обліку робочого часу для розра­хунку оплати листка непрацездатності застосовується середньогодинна заробітна плата відповідно до п. 15 По­рядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за за­гальнообов’язковим державним соціальним страхуван­ням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок).

За пунктом 16 Порядку середньогодинна заробітна плата обчислюється діленням нарахованої за розрахун­ковий період заробітної плати на кількість фактично від­працьованих застрахованою особою в зазначений період годин. Розрахунковий період, за який обчислюється се­редньогодинна заробітна плата, визначається відповідно до п. 3 —6 Порядку.

У названому в листі випадку, якщо тимчасова не­працездатність працівника, який працює за змін­ним графіком, настала під час його перебування в щорічній (основній чи додатковій) відпустці, допо­мога по тимчасовій непрацездатності має надава­тися за робочі години згідно з графіком роботи за­страхованої особи, пропущені у зв’язку з тимчасо­вою непрацездатністю.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 33 (8 53 )* 4 вересня 2013 p

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Чи має право священнослужитель Православ­ної церкви одержувати від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності пу­тівки на оздоровлення дітей, новорічні подарунки, допомогу по тимчасовій непрацездатності, якщо він щомісяця сплачує 100 грн. єдиного внеску до Пенсій­ного фонду?

Від­повідно до ч.1 ст.4 Закону України від 18.01.2001р. № 2240 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхуван­ня у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та ви­тратами, зумовленими похованням» (далі — Закон №2240) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та ви­тратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачене міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 2 Закону № 2240 передбачено, що застрахова­на особа — це найманий працівник (фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприєм­стві, в установі, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи), на користь якого здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою пра­цездатності та витратами, зумовленими похованням.

Страхові внески — кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соці­альне страхування, які спрямовуються на страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витра­тами, зумовленими похованням, відповідно до Закону України від 08.07.2010р. №2464 «Про збір та облік єди­ного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 2464).

Отже, враховуючи зазначене та норми Закону України від 23.04.91р. № 987 «Про свободу совісті та релігійні організації», якщо із священнослужителем релігійною орга­нізацією був укладений трудовий договір, відповідно до якого нараховувалася заробітна плата, з якої утримували­ся страхові внески на загальнообов’язкове державне со­ціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою пра­цездатності та витратами, зумовленими похованням, то в такому разі священнослужитель має право як застрахова­на особа на виплату матеріального забезпечення (допо­мога по тимчасовій непрацездатності, на поховання) та на отримання путівок на оздоровлення дітей і новорічних по­дарунків для них за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Особи, які проводять релігійну діяльність та одержують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що во­ни не є найманими працівниками чи підприємцями, мо­жуть сплачувати єдиний внесок на добровільних засадах відповідно до п.5 ч.1 ст.4 та ст.10 Закону № 2464.

Для цього потрібно з органом доходів та зборів за міс­цем проживання укласти договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування та сплачувати єдиний вне­сок. У такому разі така особа набуде статусу добровільно застрахованої особи та матиме право на матеріальне за­безпечення й соціальні послуги за рахунок коштів Фонду.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 39 (859)*23 жовтня 2013 p

Міністерство соціальної політики України.

У перший день хвороби працівник за рішенням суду на період досудового розслідування був відсторонений від роботи на обійманій посаді без збереження зарплати. Як у такому разі оплатити перші п’ять днів тимчасової непрацездатності за ра­хунок коштів підприємства?

За частиною 1 ст.35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витра­тами, зумовленими похованням» допомога по тимчасо­вій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), в разі настання в неї одного із страхових випадків, зокрема тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на ви­робництві.

Така сама норма передбачена п.2 Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслі­док захворювання або травми, не пов’язаної з нещас­ним випадком на виробництві, за рахунок коштів під­приємства, установи, організації, затвердженого по­становою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 439.

Оскільки на час настання страхового випадку (тим­часової непрацездатності) працівник був відсто­ронений від роботи на обійманій посаді без збе­реження заробітної плати (втратив заробіток), допомога по тимчасовій непрацездатності не на­дається.

Відповідно до Закону України від 01.12.94р. №266/94 «Про порядок відшкодування шкоди, завда­ної громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, орга­нів досудового розслідування, прокуратури і суду» в разі постановлення виправдувального вироку су­ду, встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду факту незаконного відсторонен­ня від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи гро­мадян, закриття кримінального провадження, закрит­тя справи про адміністративне правопорушення виникає право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом. Зокрема, гро­мадянинові повертаються (відшкодовуються) заробі­ток та інші грошові доходи, які він утратив унаслідок незаконних дій.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 41 (861)* 6 листопада 2013 p

Головний спеціаліст відділу нагляду за додержанням законодавства про працю Державної інспекції України з питань праці Олеся Пеньківська.

Чи має бути продовжено або перенесено на інший період чорнобильську відпустку в разі тимчасової непрацездатності працівника?

Поділ відпустки на частини передбачений Законом України «Про відпустки » (далі – Закон) лише для щорічних відпусток (ст. 6,7,8 Закону) та відпусток працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону).

Додаткова відпустка, передбачена ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є пільгою і не належать до щорічних відпусток. Тому ця відпустка не підлягає перенесенню на інший період або продовженню в разі тимчасової непрацездатності працівника.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 5 (873)* 5 лютого 2014 p .

Головний спеціаліст Департаменту соціального страхування та партнерства Мінсоцполітики України Алла ПЕТРЕНКО

Працівникові за сімейних обставин було надано відпустку без збереження зарплати з 20 до 30 листопада 2013р., але 18 листопада він захворів і був непрацездатним до 10 грудня 2013 р. Чи має він право на допомогу по тимчасовій непрацездатності за весь період непрацездатності, яка настала раніше від того дня, коли ма­ла розпочатися названа відпустка?

За статтею 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою праце­здатності та витратами, зумовлени­ми похованням» (далі — Закон) допо­мога по тимчасовій непрацездатно­сті надається застрахованій особі у вигляді матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Допомога по тимчасовій непра­цездатності внаслідок захворюван­ня або травми, не пов’язаної з не­щасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонд) за­страхованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення праце­здатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення ін­шої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застра­хованої особи в період утрати пра­цездатності в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Перші п’ять днів тимчасової непра­цездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещас­ним випадком на виробництві, опла­чують за рахунок коштів роботодав­ця в порядку, встановленому Кабіне­том Міністрів України.

Підстави для відмови в оплаті листка непрацездатності за перші п’ять днів непрацездатності за ра­хунок коштів підприємства і в на­ступні дні непрацездатності за ра­хунок коштів Фонду визначені ч.1 ст.36 Закону. Згідно із цими норма­ми листок непрацездатності, вида­ний в установленому порядку, не оплачується за період перебування застрахованої особи, зокрема, у відпустці без збереження заробітної плати.

Отже, якщо тимчасова непраце­здатність настала до початку відпуст­ки застрахованої особи без збере­ження заробітної плати та триває піс­ля закінчення терміну цієї відпустки, допомога по тимчасовій непрацездат­ності має надаватися за робочі дні (го­дини) згідно з графіком роботи під­приємства, його структурного підроз­ділу або індивідуальним графіком пра­цівника (якщо такий установлено), які припадають на період непрацездат­ності працівника до та після закінчен­ня відпустки, тобто за робочі дні (годи­ни), які мали б бути відпрацьовані.

Оскільки ст.26 Закону України «Про відпустки» передбачено, що відпустка без збереження заробіт­ної плати за сімейних обставин та з інших причин може надаватися пра­цівникові на термін, обумовлений угодою між ним та власником або уповноваженим ним органом, у разі настання тимчасової непрацездат­ності до початку відпустки без збереження заробітної плати за згодою між працівником та робото­давцем може бути вирішено питан­ня щодо перенесення терміну такої відпустки .

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 7 (875)* 19 лютого 2014 p .

Головний спеціаліст Департаменту заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики України Людмила БОНДАР.

Працівника у грудні 2012 р. було звільнено з роботи за п. 3 ст.40 КЗпП з виплатою зарплати на дату звільнення та компен­сації за невикористану відпустку. На виконання рішення обласного апеляційного суду у травні 2013 р. його поновили на роботі, але він став до роботи у червні, пред’явив­ши три листки непрацездатності, та написав заяву про щорічну від­пустку повної тривалості. Який порядок нарахування за час відпустки і по листках непраце­здатності в такому разі?

Згідно зі ст.235 КЗпП у разі звільнення без законної підста­ви працівник має бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення цього працівника до ви­конання попередніх обов’язків на підставі відповідного акта органу, що ухвалив незаконне рішення про звільнення працівника (ч.1 ст.77 Закону України «Про виконавче провадження»).

Питання, пов’язане з фактом понов­лення на роботі, вирішується відпо­відно до рішення суду: видається на­каз про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудо­вої книжки працівника відповідно до п.2.10 Інструкції про порядок веден­ня трудових книжок працівників, за­твердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Мініс­терства соціального захисту насе­лення України від 29.07.93 р. № 58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений за наказом, визна­ним судом незаконним (наприклад, пишеться: «Запис за таким – то номе­ром є недійсним, поновлений на по­передній роботі»).

Отже, поновлення на попередній роботі відбувається не з дати вине­сення судом рішення про таке понов­лення, а з дати звільнення працівни­ка, яка відповідно до цього рішення визнається недійсною.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується також час, коли пра­цівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством збері­галися місце роботи (посада) та за­робітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого виму­шеного прогулу, спричиненого неза­конним звільненням або переведен­ням на іншу роботу).

Ураховуючи те, що час оплаченого вимушеного прогулу зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, робочий рік (період), за який працівникові має надаватися щорічна основна від­пустка, має відлічуватися з дня поно­влення його на роботі (дати незакон­ного звільнення).

Нарахування виплат за час відпуст­ки провадиться згідно з нормами По­рядку обчислення середньої заробіт­ної плати, затвердженого постано­вою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100).

Пунктом 2 Порядку № 100 визначе­но, що обчислення середньої заро­бітної плати для оплати часу щоріч­ної відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують міся­цю виплати компенсації.

Виплати, які враховуються для обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, встановлені п. 3 Порядку № 100. До таких виплат належать: тарифна ставка (оклад), доплати і надбавки, премії постійного харак­теру, індексація тощо, виплати за час, протягом якого працівникові зберігається середній заробіток (у тому числі за час вимушеного про­гулу) та допомога по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до п.7 Порядку № 100 нарахування виплат за час щорічної відпустки проводиться діленням су­марного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 календарних місяців роботи на відповідну кількість календарних днів року за винятком святкових і неробочих днів, установ­лених законодавством. Одержаний результат множать на число кален­дарних днів відпустки.

Щодо допомоги по тимчасовій непрацездатності, то відповідно до ст.4 Закону України «Про загально­обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасо­вою втратою працездатності та ви­тратами, зумовленими похован­ням» право на матеріальне забез­печення та соціальні послуги за цим Законом мають застраховані громадяни України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не пе­редбачене законодавством.

Допомога по тимчасовій непраце­здатності надається застрахованій особі у формі матеріального забез­печення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), в разі настання в неї стра­хових випадків.

Обчислення середньоденної заро­бітної плати для розрахунку страхо­вих виплат проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку ви­плат за загальнообов’язковим дер­жавним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок № 1266).

Відповідно до п.4 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для застрахованих осіб, у тому числі осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що пе­редують місяцю, в якому стався страховий випадок.

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (тимчасова непра­цездатність, відпустка у зв’язку з ва­гітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку (за медичним висновком), вилу­чаються з розрахункового періоду.

Розрахунок середньоденної заро­бітної плати для призначення допо­моги по тимчасовій непрацездатнос­ті проводиться діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому пе­ріоді (п.14 Порядку).

Також слід ураховувати, що відпо­відно до ч.2 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соці­альне страхування» на осіб, яким піс­ля звільнення з роботи нараховано заробітну плату за відпрацьований час або згідно з рішенням суду — се­редню заробітну плату за вимушений прогул, єдиний внесок нараховуєть­ся на суму, що визначається ділен­ням нарахованої за вимушений про­гул суми на кількість місяців, за які вона нарахована.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 9 (877)* 5 березня 2014 p .

Консультант з бухобліку та оподаткування Сергій Пантелійчук .

Загальнообов’язкове державне соціальне страху­вання громадян України провадиться за такими принципами:

законодавчого визначення умов і порядку проведення за­гальнообов’язкового державного соціального страхування;

обов’язковості страхування осіб, які працюють на умо­вах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які за­безпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спі­лок), громадян — суб’єктів підприємницької діяльності;

надання права одержання виплат за загальнообов’яз­ковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

обов’язковості фінансування страховими фондами ви­трат, пов’язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, передбачених законами про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; солідарності та субсидування;

державних гарантій реалізації застрахованими грома­дянами своїх прав;

забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, установлений законом, через надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основ­ним джерелом існування;

цільового використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування;

паритетності представників усіх суб’єктів загальнообо­в’язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов’язковим державним Соціальним страхуванням.

З 1 січня 2015 р. Закон України «Про загальнообо­в’язкове державне соціальне страхування» викладений у новій редакції. Ці зміни викладені в Законі України від 23.09.99 р. № 1105-ХІУ «Про загальнообов’язкове дер­жавне соціальне страхування» (в редакції від 28.12.2014 р. № 77, далі — Закон № 1105).

Відповідно до ст. 20 Закону № 1105 за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг : допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); допомога по вагітності та пологах; допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

оплата лікування в реабілітаційних відділеннях сана­торно-курортного закладу після перенесених захворю­вань і травм.

Допомога по тимчасовій непрацездатності на д а ється застрахованій особі у вигляді матеріального забезпечен­ня, яке повністю або частково компенсує втрату заробіт­ної плати (доходу), в разі настання в особи одного з таких страхових вип ад ків :

тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;

догляду за хворою дитиною; догляду за хворим членом сім’ї;

догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною- інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

карантину, накладеного органами санітарно-епідеміо­логічної служби;

тимчасового переведення застрахованої особи відпо­відно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;

протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;

перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом соціального страхування (далі — Фонд) застра­хованим особам починаючи з шостого дня непрацездат­ності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комі­сією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи) незалеж­но від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності .

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатно­сті внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, провадиться за ра­хунок коштів роботодавця в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 р. № 440 «Про затвердження Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворю­вання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця» (далі — постанова №440).

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується Фондом застрахо­ваним інвалідам, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС , починаючи з першого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності в порядку та роз­мірах, установлених законодавством.

Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах , допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не по­в’язаної з нещасним випадком на виробництві, надаєть­ся не більш як за 75 календарних днів упродовж кален­дарного року.

У разі настання тимчасової непрацездатності вна­слідок захворювання або травми, не пов’язаної з не­щасним випадком на виробництві, під час перебуван­ня у щорічній (основній чи додатковій) відпустці допо­мога надається в порядку та розмірах, установлених Законом № 1105. Допомога по тимчасовій непраце­здатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, упродовж якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 кален­дарних днів .

Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного лікування, виплачується застрахова­ній особі з першого дня за весь час її перебування в стаціонарі разом з хворою дитиною.

Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, у разі догляду за хворою дитиною віком до 14 років допомога по тимчасовій непрацездат­ності призначається і виплачується в порядку та розмі­рах, передбачених абзацом четвертим ч. 2 ст. 22 та ст. 25 Закону № 1105.

Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворим членом сім’ї (крім догляду за хворою дитиною віком до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як на три к а л е н дар них д ні , у виняткових випад­ках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім’ї та побуто­вих обставин, — не більш як на сім к але н да рних днів .

Допомога по тимчасовій непрацездатності в разі захво­рювання матері або іншої особи, яка фактично доглядає за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років, надається застрахованій особі, яка доглядає за дитиною, з першого дня за весь період захворювання в порядку та розмірах, установлених Законом № 1105.

Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, по догляду за хворим членом сім’ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично доглядає за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років, не нада­ється, якщо застрахована особа перебувала в цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням або творчій відпустці.

Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої осо­би викликана карантином, накладеним органами сані­тарно-епідеміологічної служби, надається допомога по тимчасовій непрацездатності з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини.

У разі тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу цій особі надається допомога по тимчасо­вій непрацездатності з першого дня за час такої роботи, але не більш як за два місяці. Ця допомога обчислюється за загальними правилами, але надається в розмірі, який разом із заробітком за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку до часу переведення.

Допомога по тимчасовій непрацездатності в разі про­тезування за медичними показаннями в стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства надається застрахо­ваній особі з першого дня за весь період перебування на цьому підприємстві з урахуванням часу на проїзд до про­тезно-ортопедичного підприємства і назад.

Допомога по тимчасовій непрацездатності в разі сана­торно-курортного лікування надається застрахованій особі, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування та проїзду до сана­торно-курортного закладу і назад.

Застрахованій особі, яка направляється на лікування в реабілітац ійн е відділення санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм безпосередньо із стаціонару лікувального закладу, допомога по тимчасо­вій непрацездатності надається за весь час перебування в санаторно-курортному закладі (з урахуванням часу на проїзд до цього закладу).

Допомога по тимчасовій непрацездатності застрахова­ній особі, яка виховує дитину-інваліда віком до 18 років , надається за весь період санаторно-курортного лікуван­ня дитини-інваліда (з урахуванням часу на проїзд до са­наторно-курортного закладу й у зворотному напрямку) за наявності медичного висновку про потребу сторон­нього догляду за такою дитиною.

У разі настання тимчасової непрацездатності застра­хованої особи в період вирішення спору про незаконність її звільнення з роботи допомога по тимчасовій непраце­здатності надається за умови поновлення застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповід­ним органом.

Допомога по тимчасовій непрацездатності не на д а є ть­ ся відповідно до ст. 23 Закону № 1105 у таких випадках :

у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання під час учинення нею злочину;

навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з ме­тою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуля­ції хвороби;

за час перебування під арештом і проведення судово-медичної експертизи;

примусового лікування, призначеного за постановою суду;

у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захво­рюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, по­в’язаних з таким сп’янінням;

за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.

Застраховані особи, які в період одержання допо­моги по тимчасовій непрацездатності порушують ре­жим, установлений для них лікарем, або не з’являють­ся без поважних причин у призначений строк на ме­дичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультатив­ну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комі­сію (МСЕК), утрачають право на цю допомогу з дня до­пущення порушення на строк, що встановлюється рі­шенням органу, який призначає допомогу по тимчасо­вій непрацездатності.

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачуєть­ся застрахованим особам з 1 січня 2015 р. залежно від страхового стажу та середньої зарплати в таких розмірах;

50% середньої заробітної плати (доходу) — застрахо­ваним особам, які мають страховий стаж до трьох років;

60% — страховий стаж від трьох до п’яти років;

70% — страховий стаж від п’яти до восьми років;

100% — страховий стаж понад вісім років;

100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахо­ваним особам, віднесеним до категорій 1—4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одно­му з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобиль­ської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветера­нів війни, гарантії їх соціального захисту»;

особам, віднесеним до жертв нацистських пересліду­вань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; донорам, які мають право на піль­гу, передбачену ст. 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів». Ця норма застосовується як до п’яти перших календарних днів за рахунок підприємства, так і починаючи з шостого календарного дня за рахунок Фонду соціального страхування.

Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (вклю­чаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї) в розрахунку на місяць не має перевищувати розмі­ру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду.

Слід зауважити, що з 1 січня 2015 р. відповідно до п.4 ст. 19 Закону №1105 застраховані особи, які впродовж 12 місяців перед настанням страхового випадку, за даними Державно­го реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж — менш як шість місяців, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатно­сті виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачу­ються страхові внески, але в розрахунку на місяць, не вищо­му за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої за­коном у місяці настання страхового випадку.

Пропонуємо використовувати такий алгоритм розра­хунку допомоги по тимчасовій непрацездатності для застрахованих осіб, які впродовж 12 місяців перед настан­ням страхового випадку мали страховий стаж — менш як шість місяців (з 4 липня 2015 р.):

обчислити середню заробітну плату із фактично нара­хованої заробітної плати застрахованої особи за розрахунковий період відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N9 1266 «Порядок обчислення се­редньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим держав­ним соціальним страхуванням» (далі — постанова N9 1266);

визначити розмір денної заробітної плати за кален­дарний день з урахуванням страхового стажу застрахо­ваної особи, помноживши середньоденну зарплату на відсоток виплати;

розрахувати середню заробітну плату із розрахунку мінімальної зарплати, поділивши мінімальну заробітну плату на кількість календарних днів у місяці настання страхового випадку;

порівняти розмір денної заробітної плати виходячи із страхового стажу і розмір денної заробітної плати виходячи із мінімальної;

якщо розмір денної заробітної плати виходячи із страхового стажу більш ніж денна заробітна плата вихо­дячи із мінімальної, то розрахунок допомоги робимо із мінімальної заробітної плати (приклад 2).

З 4 липня 2015 р. унесено такі зміни до постанови N8 1266 щодо розрахунку середньої зарплати:

розрахунковим періодом для визначення серед­ньої заробітної плати для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, включаючи перші п’ять днів за рахунок коштів роботодавця, є 12 календарних місяців перед настанням страхового випадку (до 4 липня — шість місяців перед настанням страхового випадку);

розрахунок середньої зарплати провадиться в ка­лендарних днях. Визначена заробітна плата за 12 міся­ців ділиться на календарні дні без календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин (тимчасова непра­цездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та полога­ми, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плапла­ти). Постановою № 1266 визначено чіткий перелік по­важних причин і не передбачено віднімати святкові дні (до 4 липня — середня заробітна плата розраховува­лася за робочі дні);

виплачується допомога залежно від стажу та се­редньої заробітної плати за календарні дні (до 4 липня 2015 р. — за робочі дні). Усі дні тимчасової непраце­здатності: як перші п’ять календарних днів за рахунок роботодавця, так і починаючи з шостого календарно­го дня — за рахунок фонду соціального страхування розраховуються однаково;

якщо в розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок стався в перший день роботи, середня заробітна пла­та визначається виходячи з тарифної ставки (посадо­вого окладу) або її частини, встановленої на день на­стання страхового випадку;

якщо впродовж 12 місяців перед настанням стра­хового випадку, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страху­вання, застрахована особа має страховий стаж — менш як шість місяців, середня заробітна плата визначається виходячи із нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць, не вищому за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання стра­хового випадку (з 1 січня до 30 листопада 2015 р. мінімальна заробітна плата — 1218 грн, з 1 грудня 2015 р. — 1378 грн).

Новий розрахунок застосовується до страхових випад­ків, які сталися з 4 липня 2015 р. Якщо працівник хворів з 3 липня до 31 липня 2015 р., допомога розраховується виходячи із старих норм. Розрахунок заробітної плати провадиться за робочий день і виплачується допомога за робочі дні. Якщо страховий випадок стався 4 липня 2015 р., то допомога розраховується по-новому.

ПРАЦЯ і ЗАРПЛАТА * № 31 (947)* 19 серпня 2015 p .

www.fse.gov.ua