Про виконавче провадження
Стаття 5. Органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень

1. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

2. Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;

5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;

6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;

8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

9) рішень про конфіскацію майна;

10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

Протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця, приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Строк зайняття діяльністю приватного виконавця обчислюється з дня внесення інформації про приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

До строку зайняття діяльністю приватного виконавця не зараховується строк зупинення діяльності приватного виконавця.

3. Приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання:

1) якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця;

2) в інших випадках, передбачених законом.

При поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією частиною, приватний виконавець зобов’язаний письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.

4. Державний виконавець, приватний виконавець (далі — виконавець) не може виконувати рішення, якщо:

1) боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов — чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов’язані з ним особи.

Пов’язаними особами у розумінні цього Закону є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:

виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи;

виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради зазначених юридичних осіб.

Пряма або опосередкована участь держави в юридичних особах не є підставою для визнання таких юридичних осіб пов’язаними;

2) боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем;

3) виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів;

4) сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.

5. За заявою стягувача виконавчий документ може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби — приватному виконавцю. Про передачу (прийняття до виконання) виконавчого документа виконавець виносить постанову.

Передача виконавчих документів здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

kodeksy.com.ua

    • Порівняльна таблиця змін до Закону України «Про виконавче провадження»

    • Порівняльна таблиця змін до Закону України «Про виконавче провадження»

      «Развяжут руки рейдерам всех мастей». В силу вступил закон о частных коллекторах

      • Печать
      • Эл. почта
      • Comments:Нет комментариев

      Частники смогут ходить по квартирам с весны, «Вести» выяснили, чего ждать украинцам от новых исполнителей.

      Во вторник, 4 октября, вступил в силу закон о частных исполнителях, который был принят Радой в начале лета. Согласно закону, частники получат те же права, что и государственные исполнители, кроме возвращения любых долгов, связанных с госимуществом.

      Кроме того, частникам не позволено выселять граждан из их домов и квартир. «А вот арестовывать жилье и продавать его на публичных торгах такие исполнители вполне смогут», — пояснил «Вестям» старший партнер компании «Кравец и партнеры»Ростислав Кравец.

      Это означает, что своего жилья граждане все равно смогут лишиться за долги — например, по услугам ЖКХ или банковским кредитам (не говоря уже об ипотеке).

      «Однако как именно будут работать частные исполнители, пока не знает никто — 6 октября Минюст расскажет о новых правилах. Работать они начнут не раньше, чем через полгода», — сказала нам адвокат конторы «Ильяшев и партнеры» Мария Сергеева. Сам Минюст уже выступил со специальным разъяснением, из которого следует, что изымать квартиры все-таки можно («в первую очередь изымаются средства со счетов, в случае их отсутствия — другое имущество, и в крайнем случае — отторжение жилья»).

      Правда, в Минюсте тут же уточнили, что запрещено отчуждать единственное жилье и то, в котором прописаны дети. «Впрочем, закон развяжет руки рейдерам всех мастей: в частники пойдут бойцы АТО, а решения судов и исполнительные листы будут ходовым товаром: пока владельцы заводов или иного бизнеса будут доказывать в апелляции свои права, их имущество вырежут на металл или продадут», — считает эксперт Захар Чистяков.

    • Порівняльна таблиця змін до Закону України «Про виконавче провадження»

      Украинцам начнут бесплатно раздавать чужое имущество

      Таможенный конфискат хотят дарить нуждающимся через систему СЕТАМ.

      СЕТАМ (Система электронных торгов арестованным имуществом) Министерства юстиции взялась популяризовать бесплатную раздачу таможенного конфиската нуждающимся: детдомам, благотворительным фондам, больницам, школам и пр. Дармовое имущество начали раздавать еще в прошлом году, но пока что желающих принять щедрые дары не так много — в Минюсте пеняют на плохую информированность общественности. Но чиновники надеются на двукратное увеличение заявок от страждущих уже в течение года.

      Что раздают бесплатно

      Чтобы подать заявку на бесплатный лот, необходимо подать оригиналы документов (или заверенные копии) организации и письменное обоснование того, почему именно вам необходимо выделить конфискованную таможенниками машину или, скажем, дом в селе.

      Окончательное решение кому именно выделять имущество, принимает комиссия, состоящая из фискалов, таможенников, исполнительной службы и финансовой организации (органа местного самоуправления). СЕТАМ в этом случае выступает только площадкой, на которой можно ознакомится с бесплатными лотами. Но безвозмездно претендовать на имущество можно только в случае, если лот не реализовали на электронных торгах трижды.

      На площадке будут выставляться и автомобили, которые не прошли должным образом таможенное оформление. А таких в Украине очень много, стоит лишь взглянуть на возросшее количество компаний, предлагающих множество «полулегальных» схем по которым якобы можно ездить год на иностранных номерах (на самом деле только 5-10 дней) и водителей, которые этому верят и колесят по нашим дорогам с «левыми» номерными знаками.

      «Уже сейчас фискальные органы вместе с полицией патрулируют улицы на предмет выявления нерастаможенных автомобилей. Те люди, которые ездят с зарубежными номерами — наши будущие «клиенты». Такие автомобили могут быть конфискованы по решению суда и реализоваться на нашей площадке бесплатно. Но только если это имущество выставлялось трижды на торги и претендентов купить его за деньги не нашлось», — рассказал UBR.ua генеральный директор ГП «СЕТАМ» Виктор Вишнёв.

      Чтобы конфискат действительно попал к нуждающимся, будут следить соответствующие органы, представители которых входят в комиссию. Ведь крайне странно выглядит, к примеру, выделенный для нужд АТО Мерседес S-класса. Но пока что нецелевого использования бесплатно выделенного имущества фиктивным фондам или организациям, по словам Вишнева, выявлено не было. Да и чаще всего комиссия отдает предпочтение не частным организациям, причем государственным.

      По мнению юристов, коррупционная составляющая теоретически возможна, но на практике сложно реализуема.

      «Получить бесплатный лот, допустим, на баланс подставной благотворительной компании можно, но продать его не получится. А за растрату и подделку документов может светить вполне реальный срок. Подкупить саму комиссию, чтобы именно вам дали желаемый лот, формально можно, однако в большинстве случаев речь идет не об очень ценном имуществе, поэтому нет смысла ставить схему на поток», — отметил в беседе с UBR.ua старший партнер адвокатской компании «Кравец и партнеры» Ростислав Кравец.

      Соавтор проекта и бывший руководитель СЕТАМ Сергей Ключка согласен, что одним из основных потенциальных рисков является человеческий фактор — насколько объективно будет приниматься решение о том, кому передавать бесплатное имущество.

      «К тому же, важными являются вопросы работоспособности и хранения лотов: например, многие автомобили или электроника требуют особых условий содержания. Так что, контроль человеческого фактора и проверка работоспособности имущества перед передачей являются важной составляющей этого процесса. Все-таки реально нуждающихся в такой помощи найдется немало, а передавать, скажем, в детдом неработающие планшеты, как уже бывало ранее, недопустимо», — отметил в разговоре с UBR.ua Сергей Ключка.

    • Порівняльна таблиця змін до Закону України «Про виконавче провадження»

      «Судова реформа»: доступ до правосуддя матимуть не всі

      Другий рік в Україні триває судова реформа під пильним керівництвом активістів, експертів по реформам, службовців Мінюсту, іноземних організацій і практично відстороненої судової спільноти.

      Першими результатами реформи можна вже назвати повністю знищене правосуддя, фізична відсутність багатьох судів та катастрофічна неукомплектованість ще працюючих судів, введення адвокатської монополії що призведе до недоступності багатьом громадянам і навіть юридичним особам, не говорячи вже про державні підприємства та установи, включаючи навіть Верховну раду України та Президента України захисту та представництву інтересів у суді. Не слід також забувати і щодо вступу в силу норм законодавства про виконавче провадження, якими передбачено авансування роботи виконавців, а у разі відсутності сплати авансу повернення виконавчих документів без виконання.

      Українські «законотворці» та реформатори, чи то через незнання, чи то навмисно, вирішили проігнорувати навіть Конституцію України, відповідно до ст. 24 якої, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

      Однак вищеназваних кроків для обмеження доступу до правосуддя на думку реформаторів мабуть виявилось замало і ще одним кроком стало збільшення судового збору.

      Так, 01 вересня 2015 року набули чинності зміни в Закон України «Про судовий збір» (далі – Закон), які були викликані необхідністю збільшення надходжень до державного бюджету, шляхом підвищення відсоткових ставок про що безпосередньо і було зазначено у пояснювальній записці до нього.

      Протягом року юристи надавали коментарі щодо проблем, які виникли після набрання чинності змін в Законі. Основним питанням, на яке зверталась увага було те, що положення нової редакції ч.2 ст.4 Закону, в яких відсутні правила про необхідність обліку оспорюваної суми, є несправедливими і непропорційними, оскільки оскаржуючи рішення, наприклад, за мільйонним позовом, відповідач вимушений буде заплатити збір, спираючись на ціну первинного позову, а не розмір суми, з якою відповідач не згоден. На відміну від нової редакції Закону, в старій редакції закону існувала можливість сплачувати судовий збір частково у випадку часткового оскарження рішення суду.

      Окрім цього у зв‘язку з дуже поверхневим та непрофесійним підходом до внесення змін у законодавство з‘явилась ще одна досить суттєва проблема, пов’язана з редакцією Закону, яка набрала чинності 1 вересня 2015 року. Фактично нова редакція Закону обмежує право фізичних осіб на доступ до правосуддя та надає більш вигідніше положення юридичним особам в цивільних справах.

      В новій редакції Закону, законодавцем було здійснено розмежування ставок судового збору за подання позовної заяви майнового характеру між фізичними та юридичними особами, яке мало на меті сплату юридичними особами значно більшого розміру судового збору порівняно з фізичними особами. Крім цього було скасовано граничну межу розміру ставок судового збору за подання позовної заяви майнового характеру в цивільних справах, якщо позов подається юридичною особою. Було запропоновано окремо суму сплати судового збору для юридичної особи та окремо суму для фізичної особи – підприємця або для фізичної особи, тобто існує справедливий поділ для захисту більш слабкої сторони.

      Начебто дані зміни є справедливими, але реформаторами які і гадки не мають про практичні аспекти судочинства було збільшено і відсоткову ставку за подання апеляційної скарги на рішення суду з 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми на 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. При цьому, на відміну від ставки за подачу позовної заяви майнового характеру, ставки за подання апеляційної та касаційної скарги не диференціюються залежно від суб’єктів звернення до суду.

      На даний час, якщо позовну заяву майнового характеру було подано юридичною особою до фізичної, наприклад, стягнення коштів за кредитним договором, то фізична особа у разі оскарження в апеляційному порядку рішення суду, що було ухвалено на користь юридичної особи, повинна сплатити судовий збір 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. При цьому, ставка за подання позовної заяви майнового характеру для юридичних осіб вища ніж для фізичних осіб та крім цього не має граничної межі.

      Тобто, якщо ціна позову, наприклад, складала 1 000 000 грн., що приблизно становить 37 000 дол. США, оскільки більшість кредитних спорів саме по валютним кредитам, то юридична особа за подання такого позову сплатила судовий збір в розмірі 15 000 грн. Фізична особа при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у разі задоволення позову, навіть оскаржуючи частину задоволених позовних вимог, повинна сплатити 16 500 грн.

      У зв’язку з цим при подачі апеляційної чи касаційної скарги фізична особа потрапила в пастку, оскільки захист її права тепер залежить від її майнового становища.

      Цікавою є ситуація з того самого питання, але з протилежної сторони, якщо фізична особа звернулась з позовом майнового характеру до юридичної особи, наприклад, стягнення коштів за депозитним договором. Так, якщо ціна позову складала 1 000 000 грн., то фізична особа за подання такого позову сплатила судовий збір в розмірі 6 890 грн., або взагалі не сплачувала відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». В свою чергу, юридична особа при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у разі задоволення позову, повинна сплатити лише 7 579 грн.

      З наведеного прикладу, можна зробити висновок, що оскарження рішення при однаковій ціні позову є більш доступнішим для юридичних осіб та покладає не аби який майновий тягар на фізичних осіб.

      У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін – одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

      Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

      На жаль, зміни, які було внесено до Закону України «Про судовий збір», порушують не тільки принципи рівноправності та змагальності сторін, обмежують права людини, в тому числі і на доступність судового захисту, а й ідуть у розріз зі здоровим глуздом.

      У разі, якщо ця помилка не буде найближчим часом виправлена, ми зможемо стати свідками повного ігнорування судів та їх рішень і захисту чи доведення своєї правоти поза рамок правового поля, що може призвести навіть до людських жертв. Відсутність доступу до правосуддя фактично ставить під загрозу незалежність і територіальну цілісність України. Хоча може це і є мета всіляких експертів та консультантів з судової реформи.

      forumua.org

      Ст5 закону україни про виконавче провадження

      ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

      06 квітня 2011 р.

      Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

      головуючого, судді М.В.Кузьменка,

      розглянувши касаційну скаргу Акціонерної компанії «Харківобленерго»

      на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.01.2011р. та

      постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011р.

      у справі №15/37-09

      за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго»

      до Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода»

      про стягнення 2 160 000,0 грн.

      за скаргою Акціонерної компанії «Харківобленерго»

      на дії Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ,

      за участю представників:

      від позивача: Конопля О.М. –довіреність у справі,

      від відповідача: не з’явився,

      від ВДВС: не з’явився,

      Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2009р. позов Акціонерної компанії «Харківобленерго» до Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» задоволено: присуджено до стягнення з останнього 2160000,0 грн. заборгованості по електричній енергії та відстрочено виконання рішення до 24.05.2009р.

      Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.03.2010р. розстрочено виконання вказаного рішення.

      У вересні 2010р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області із скаргою на дії Жовтневого ВДВС Харківського міського управління юстиції і просив суд визнати недійсною постанову останнього від 14.09.2010р. про відмову у відкритті виконавчого провадження у справі №15/37-09.

      Скарга мотивована порушенням ВДВС вимог Закону України «Про виконавче провадження» та прав стягувача на отримання присуджених судовим рішенням коштів.

      Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2011р. (суддя Лаврова Л.С.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011р. (головуючий, суддя Шевель О.В., судді Білоусова Я.О., Пуль О.А.), відмовлено у задоволенні скарги на дії Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ за відсутності підстав для визнання недійсною постанови ВДВС від 14.09.2010р. про відмову у відкритті виконавчого провадження.

      Такого висновку суди двох інстанцій дійшли з огляду на те, що повернення виконавчого документа за заявою (вимогою) стягувача (п.9 ч.1 ст.37, п.1 ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження»), за яким було порушено виконавче провадження, унеможливлює порушення виконавчого провадження знову та позбавляє стягувача права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання.

      Не погоджуючись з вказаними ухвалою та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

      Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

      Згідно ч.3 ст.7 Закону України «Про виконавче провадження», дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.

      Відповідно до ст.121 2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

      Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України “Про виконавче провадження” (далі –Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

      Встановлено, що за заявою позивача було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 07.04.2009р. у справі №15/37-09.

      23.11.2009р. позивач звернувся до Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ з письмовою вимогою про повернення на його адресу наказу господарського суду Харківської області у справі №15/37-09 на підставі п.9 ст.37 Закону (повернення виконавчого документа без виконання на письмову вимогу стягувача).

      Відповідно до ч.2 ст.11-1 Закону, стягувач має право подати заяву про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.

      Названа норма є диспозитивною, оскільки передбачає, що стягувач вправі розпоряджатися належним йому правом.

      В силу п.9 ч.1 ст.37 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документа без виконання на письмову вимогу стягувача.

      Постановою державного виконавця ВДВС від 24.11.2009р. виконавче провадження з примусового виконання наказу суду від 07.04.2009р. у справі №15/37-09, виданого господарським судом Харківської області, закінчено у зв’язку з письмовою вимогою стягувача (позивача) на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону.

      Наслідки, які настають після закінчення виконавчого провадження, визначені ст.38 Закону. Зокрема, нею передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із ст.37 Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону ; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

      Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 Закону, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві за його письмовою заявою стягувача .

      Частиною 4 названої статті передбачено, що у разі повернення виконавчого документа з підстав, встановлених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску із звітом державного виконавця про його використання.

      В силу частини 5 цієї статті, повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених лише пунктами 2-6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.

      За таких обставин, є правильним висновок судів двох інстанцій про те, що повернення виконавчого документа за заявою (вимогою) стягувача, за яким було порушено виконавче провадження, унеможливлює порушення виконавчого провадження знову та позбавляє стягувача права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання.

      Встановлено, що 09.09.2010р. стягувач (позивач) знову звернувся до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 07.04.2009р. у справі №15/37-09, яке було закінчено відповідно до постанови ВДВС від 24.11.2009р.

      Постановою ВДВС від 14.09.2010р., яку оспорює позивач, останньому відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п.7 ч.1 ст.26 Закону, відповідно до якого державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

      Як вірно зазначено судами, такою обставиною є наявність постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 07.04.2009р. у справі №15/37-09, яка сторонами виконавчого провадження не оспорювалася, і не визнана недійсною.

      Статтею 38 Закону передбачено, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Такий випадок передбачений ст.41 Закону, відповідно до якої, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачеві визнана судом незаконною чи скасована начальником або керівником вищестоящого органу державної виконавчої служби, начальником відповідного органу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня отримання ухвали суду, постанови начальника або керівника вищестоящого органу державної виконавчої служби, начальника відповідного органу державної виконавчої служби.

      Отже, колегія суддів погоджується з висновком судів двох інстанцій про правомірність постанови Жовтневого ВДВС Харківського міського управління юстиції від 14.09.2010р. про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 07.04.2009р. у справі №15/37-09, оскільки вона прийнята з додержанням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

      За таких обставин, оскаржувані ухвала та постанова у даній справі, є такими, що прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, і підстав для їх зміни або скасування колегія суддів не вбачає.

      Що ж до доводів скаржника про те, що позивача позбавлено права отримати стягнуті судом грошові кошти, то колегія суддів зазначає, що у випадку, якщо стягувач (позивач), звертаючись із заявою (вимогою) про повернення виконавчого документа, не мав свідомого волевиявлення на відмову від виконання судового рішення, і державний виконавець, приймаючи постанову від 24.11.2009р. про закінчення виконавчого провадження, не роз’яснив стягувачу, як то передбачено ст.5 Закону, незворотні наслідки, які настають у разі прийняття заяви стягувача про повернення виконавчого документа, останній не позбавлений права оскаржити постанову ВДВС про закінчення виконавчого провадження.

      Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 — 111 11 ГПК України, колегія суддів

      Касаційну скаргу Акціонерної компанії «Харківобленерго» залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011р. у справі №15/37-09 –без змін.

      www.arbitr.gov.ua

      Это интересно:

      • Нотариусы г саратова заводской район Нотариусы г саратова заводской район График приема граждан: Пн: 9.00-16.00 Вт: 9.00-16.00 Ср: 9.00-16.00 Чт: 9.00-16.00 Пт: 9.00-13.00 Сб: Выходной Вс: Выходной Перерыв: 12.00-13.00 Территории по оформлению наследственных прав […]
      • Сбербанк пример договора купли продажи Сбербанк пример договора купли продажи До 15 млн руб. без подтверждения доходов и трудовой занятости* Привлекательные процентные ставки Льготные условия кредитования для молодых семей Индивидуальный подход к рассмотрению кредитной […]
      • Республика молдова гражданство Как стать гражданином Республики Молдова Каждый человек имеет право на гражданскую принадлежность. Этот статус выдается государственными органами власти. Так происходит во всем мире, не стала исключением и Республика […]
      • Страхование правило 100 Страхование квартиры: практичные советы по поводу того, как правильно заключить договор с компанией, чтобы на 100% получить деньги Неприятности с квартирой, как водится, случаются неожиданно, и чтобы справиться с ними нужны немалые […]
      • Жалобу на киви Жалобы на Qiwi я считаю что попытки закрыть киви или усложнить их работу были со стороны власть имущих но после решения вопроса за бабки им дали открытый картбланш. Полный текст жалобы Добрый день! 17.06.2018г. Положила деньги на два […]
      • Правила возврата проездных документов ржд Возврат железнодорожных билетов Возврат проездных документов осуществляется в любой кассе РЖД; Возврат денег по неиспользованным проездным документам производится при предъявлении документа, удостоверяющего личность пассажира; […]