Порядок правила усиновлення

§ 2. Умови, порядок та правові наслідки усиновлення

Умови усиновлення — це згода осіб, які відповідно до закону мають на це право: самої дитини; її батьків або осіб, що їх замінюють; одного з подружжя, якщо він не виступає усиновлювачем.

Умови та вимоги, яких слід дотримуватися при здійсненні уси: новлення, витікають із самої суті інституту усиновлення, і призна: чення їх зводиться до того, щоб усиновлення слугувало виключно інтересам дитини. Наприклад, якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати і сестри, вони не можуть бути роз’єднані при їх усиновленні, за винятком обставин, що мають істотне значення (наприклад один із братів має фізичну ваду). Згоду на це обов’язково дає орган опіки та піклування. Причому, якщо усиновлення для дитини не є таємним, брат і сестра мають право знати про нове місце її проживання (ст. 210 СК).

Згода дитини на усиновлення. СК установив, що згода дитини може братися до уваги тільки з того моменту, коли остання може сформулювати і висловити її у формі, яка відповідає її віку. Але для того, щоб дитина дала згоду або відмовилася від усиновлення, необхідно щоб вона була поінформована щодо правових наслідків усиновлення. Відмова дитини дати згоду на усиновлення, повинна розглядатися як серйозна перешкода для усиновлення. І лише тоді, коли судом буде встановлено, що заперечення дитини не має під собою обґрунтування і не тягне встановлення перешкод до створення нормальних відносин між ним і усиновлювачем, усиновлення провадиться без згоди дитини. Це можливо у наступних випадках: якщо дитина у зв’язку з віком або станом здоров’я не усвідомлює факту усиновлення, а також, якщо вона проживає в сім’ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками (ст. 218 СК). Останній виняток вводиться з метою збереження таємниці усиновлення.

Згода батьків на усиновлення дитини. Як правило, усиновлюються діти, у яких немає батьків. На жаль, за сучасних умов, поширеними стали випадки, коли батьки, або бодай один із них, у дитини є, але існує нагальна потреба змінити догляд за нею, що, безумовно, приведе до істотних юридичних змін у їх стосунках. У цих випадках і потрібна згода кровних (рідних) батьків на це.

Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків, тобто тоді, коли мати, батько усвідомлюють значення своїх дій та можуть керувати ними. Якщо ж буде встановлено, що згода дана під тиском фізичного або психічного насильства, внаслідок збігу тяжких обставин, вона може бути оскаржена у суді. Між тим, відміна усиновлення, що вже відбулося, при оскарженні згоди батьків можлива лише за умови, що це відповідає інтересам дитини.

Згода батьків повинна бути безумовною, наприклад, батьки не можуть вимагати, щоб дитина була усиновлена конкретною особою або подружжям тощо. Згода повинна бути безоплатною. Умо: ва про надання усиновлювачем плати батькам за згоду є нікчемною і, як наслідок, зумовлює необхідність повернення такої плати відповідно до норм ЦК. Що ж стосується самої згоди на усиновлення, то в цьому випадку немає причин скасовувати її.

Існує певний порядок для дачі згоди батьками. Так, згода може бути дана лише після досягнення дитиною двомісячного віку. Це правило тісно пов’язане з медичним критерієм, відповідно до якого саме цей період є психічно складним для матері дитини. Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди потрібна ще згода їх батьків, оскільки їх воля не може визнаватися цілком сформованою. Така думка неодноразово висловлювалася в науковій літературі 1 . Тобто ця вимога пов’язана з необхідністю додаткового захисту інтересів неповнолітніх батьків, які могли б вчинити акт, про наслідки якого в подальшому можуть тужити все своє життя. Між тим, доцільним було б розширити перелік осіб, які повинні давати згоду на цей випадок, додавши до них опікунів або попечителів, а за відсутності їх — органи опіки та піклування. Згода батьків на усиновлення їхньої дитини має бути укладена письмово і посвідчена нотаріусом.

Якщо батьки не погоджуються на усиновлення, останнє немож: ливе. Це пояснюється тим, що згода на усиновлення — одне з важливих особистих немайнових прав батьків і воно не може бути порушене, оскільки усиновлення дитини спричинює повне припинення правового зв’язку між нею і батьками (ст. 217 СК).

Усиновлення дитини без згоди батьків. Усиновлення можливе без згоди батьків, якщо вони значною мірою втратили зв’язок з дитиною: невідомі (усиновлення дитини, яка була підкинута, знайдена), визнані безвісно відсутніми, недієздатними, позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється.

Без згоди повнолітніх батьків проводиться усиновлення, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не виявляють до неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її. Відомо, що неналежне виконання батьківських прав та обов’язків тягне за собою застосування санкцій. В цьому випадку йдеться саме про відповідальність батьків, яка буде застосовуватися лише за наявності вини останніх (ст. 219 СК).

Згода опікуна, піклувальника на усиновлення дитини. Щодо дітей, які позбавлені батьківського піклування, згоду на усиновлення надає опікун, піклувальник, заклад охорони здоров’я або навчальний заклад, в яких знаходилася дитина. Згода надається в письмовому вигляді (статті 221,222 СК). Отримання згоди вказаних осіб необхідне виключно з метою захисту інтересів дитини. Тому, якщо опікун або піклувальник не дають згоди на усинов: лення, така згода може бути дана органом опіки та піклування. Між тим, і відмова вказаних органів не є перешкодою для усиновлення дитини, якщо це відповідає її інтересам.

Заклад охорони здоров’я чи навчальний заклад також можуть не дати згоди на усиновлення. Причому, якщо в судовому порядку буде встановлено, що для цього не було достатніх підстав, заперечення вказаних органів не буде перешкодою до усиновлення.

Згода одного з подружжя на усиновлення дитини. На усиновлення дитини одним з подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, посвідчена нотаріально. Така згода необхідна в зв’язку з тим, що той з подружжя, що не є усиновителем, також буде брати участь у вихованні дитини як вітчим або мачуха. Між тим, усиновлення дитини може відбутися без згоди другого з подружжя, якщо він визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Необхідність у згоді відпадає також і у випадку, коли встановлюється режим їх окремого проживання (ч. 3 ст. 220, п. 3 ч. 2 ст. 120 СК).

Порядок усиновлення — це процедура, яка складається з певних стадій і здійснюється відповідними органами за пра4 вилами, що встановлені законодавством. Новий СК зберігає судовий порядок усиновлення (статті 223, 224 СК), за певним винятком (ст. 282 СК). Процедура усиновлення на сьогодні регулюється ЦПК. Справи про усиновлення дітей, які проживають на території України, розглядаються районним (міським) судом за місцем проживання усиновлюваної дитини або за місцем проживання заявника. Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду письмову заяву про усиновлення персонально. Подання заяви через представника не допускається.

Усиновлення, в першу чергу, пов’язане з волею особи, яка бажає усиновити дитину, і тому будь-яка життєва ситуація може вплинути на його наміри. Тому закон дозволяє такій особі відкли: кати заяву про усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення (ч. 2 ст. 223 СК). Після цього відмова від уси: новлення стає неможливою.

Постановляючи рішення про усиновлення дитини, суд має враховувати всі обставини, що мають істотне значення, а саме стан здоров’я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину; її сімейний стан та умови проживання; ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву на усиновлення; особу дитини та стан її здоров’я, ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити; взаємини особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, навіть те, як довго ця особа опікується вже дитиною тощо (ч. 1 ст. 224 СК). Безумовно, перелік цих обставин не є вичерпним і суддя може вимагати представлення будь-яких інших документів, залучати до участі в справі батьків дити: ни, саму дитину, яка досягла віку 7 років, інших заінтересованих осіб для того, щоб прийняти вірне рішення.

Тільки при дотриманні всіх умов усиновлення, встановлення здатності особи, яка бажає усиновити дитину, до цього, а також упевненості в тому, що усиновленням будуть забезпечені стабільні та гармонійні умови для життя дитини, суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини. Перепоною до усиновлення не може слугувати той факт, що особа, яка бажає усиновити дитину, вже має або може народити дитину (ч. 3 ст. 224 СК).

Вже на стадії подачі заяви особа, що бажає стати усиновлювачем, може виявити намір бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір’ю, батьком дитини або повнолітньої особи, зміни: ти відомості про місце народження та дату народження дитини, а також змінити прізвище, ім’я та по батькові цієї дитини. Між тим, бажання усиновлювача можуть бути задоволеними за загальним правилом тільки тоді, коли вони відповідають інтересам дитини. При цьому в ряді випадків передбачено дотримання також й інших умов. Наприклад, при усиновленні дитини, яка досягла семи років, для запису усиновлювача матір’ю, батьком, потрібна її згода, за винятком випадків, якщо дитина проживає в сім’ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками, а також якщо вона за станом здоров’я не усвідомлює факту усиновлення.

Бажання змінити дату народження впливатиме на медичні показники розвитку дитини, тому закон дозволяє це зробити, але не більш як на шість місяців.

Зазвичай дитина при усиновленні зберігає своє прізвище, ім’я та по батькові, що витікає з Конвенції про права дитини. Між тим, прізвище та по батькові дитини закон дозволяє змінити за умови, якщо усиновлювачами одночасно є жінка та чоловік, які записуються батьками дитини. Якщо прізвища усиновлювачів не співпадають, прізвище дитини визначається за їх вибором. Що ж стосується імені дитини, то це відбувається з її згоди, якщо вона досягла семи років, за винятком випадку, коли дитина живе в сім’ї усиновлювачів і звикла до імені.

При усиновленні повнолітньої особи її прізвище, ім’я та по батькові можуть бути змінені тільки з взаємної згоди усиновлю: вача та самої повнолітньої особи — усиновленого.

Якщо при усиновленні змінюється ім’я, прізвище, по батькові, дата чи місце народження дитини або усиновителі записуються матір’ю, батьком дитини, про це робиться спеціальна вказівка у рішенні суду про усиновлення.

На підставі рішення суду про усиновлення залежно від бажан: ня усиновлювача видається або Свідоцтво про усиновлення, або нове Свідоцтво про народження дитини (ч. 2 ст. 225, ст. 233 СК). Якщо особа, що бажає стати усиновлювачем, прагне зберегти тайну усиновлення, то на підставі рішення суду про усиновлення, копія якого обов’язково надсилається до відділу РАЦС за місцем винесення рішення, а якщо відбувається усиновлення дитини іноземними громадянами, то також і до Центру з усиновлення дітей, до актового запису про народження дитини або повнолітньої особи державний орган РАЦС вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження дитини. Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.

Слід зазначити, що СК передбачає спеціальні заходи, спрямовані на збереження таємниці усиновлення. Так, особа має право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення. У синовлювач має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття. А особи, яким у зв’язку з виконанням службових обов’язків доступна інформація щодо усиновлення, зобов’язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним. Відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв’язку з цивільною чи кримінальною справою, яка є у їх провадженні. Між тим, особа, яка була усиновлена, має право після досягнення нею чотирнадцяти років на одержання інформації щодо свого усиновлення. Таким чином, мож: на дійти висновку, що таємницею є не тільки сам факт усиновлення, а й певні стадії самого процесу усиновлення.

Усиновлення дитини, яка є громадянином України, але про3 живає за межами України. Усиновлення громадянином України дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України. Встановлення винятку із загально: го правила про судову процедуру усиновлення пов’язане з якнай: швидшим вирішенням цього питання. Усиновлення здійснюється відповідно до законів України за винятком порядку усиновлення.

Правові наслідки усиновлення. Усиновлення породжує певні правові наслідки.

По-перше, з моменту здійснення усиновлення, а ним вважається день набрання чинності рішенням суду (ч. 1 ст. 225 СК), припиняються особисті та майнові права і обов’язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням, за певними винятками. Так, наприклад, одночасно з заявою про усиновлення суд може розгля: дати заяву найближчих родичів (баби, діда, рідних братів та сестер дитини) про збереження між ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв’язку (ч. 2 ст. 232 СК). Суд задовольняє заяву, якщо це буде відповідати інтересам дитини.

По-друге, з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов’язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому — між її дітьми, онуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.

По-третє, усиновлювачі одержують правовий статус матері, батька, а усиновлені — правовий статус дитини (сина, дочки). Усиновлювачеві надаються права і накладаються на нього обо: в’язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини, а особі, яку усиновлено, надаються права і накладаються на неї обов’язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Між тим, у випадках, передбачених законом, дитина зберігає права, які вона мала до усиновлення. Це стосується права на пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до усиновлення (ст. 234 СК).

Відповідно до нового СК за станом утримання та виховання дітей, які були усиновлені, здійснюється нагляд. За дотриманням прав дитини, що усиновлена і проживає в Україні, до досягнення нею повноліття нагляд здійснюється органом опіки та піклування. Якщо ж діти усиновлені іноземцями і проживають за межами України, відповідна консульська установа за дорученням Міністерства закордонних справ України (далі — МЗС) веде облік цих дітей і до досягнення ними вісімнадцяти років здійснює нагляд за дотриманням їхніх прав.

uristinfo.net

Процедура усиновлення дитини: правові нюанси

Хто може стати усиновлювачем (основні правила)?

В Україні в ролі усиновлювачів можуть виступати особи, встановлені статтею 211 Сімейного кодексу:

  • повнолітні дієздатні особи (не молодше 21 року)
  • особи, які старше усиновленої дитини не менш ніж на 15 років
  • подружжя, один із подружжя за згодою другого на усиновлення, а також одинокі особи

Іноземні громадяни можуть почати процедуру усиновлення дитини в Україні (adoption of a child in Ukraine) за умови перебування в шлюбі. Виняток становлять випадки, коли усиновлювачем дитини виступає його родич — іноземець.

Хто має переважне право на усиновлення дитини?

Часом виникають труднощі з усиновленням дитини. Бувають випадки, коли відразу кілька осіб виявили бажання усиновити одну і ту ж дитину. У такій ситуації в дію вступає стаття 213 СК, згідно з якою пріоритетне право на усиновлення дитини мають:

  • громадяни України
  • сім’я в якій виховується дитина
  • особи, які перебувають у шлюбі (подружжя)
  • родичі дитини (незалежно від місця їх проживання)
  • чоловік матері дитини або нова дружина батька дітей
  • особи, які всиновлюють кількох дітей, які є братами, сестрами

Процедура усиновлення дитини дружини починається з перевірки чоловіка (майбутнього батька) на відповідність встановленим для усиновителя правилам і обмеженням. Попередньо, таку перевірку можна провести самостійно. Далі потрібно отримати дозвіл на усиновлення — краще оформити його у нотаріуса, але можна і в суді. Юридична перспектива процедури усиновлення дитини вітчимом багато в чому залежить від позиції біологічного батька і позбавлення його батьківських прав.

Хто не може усиновити дитину, які обмеження?

Основною метою усиновлення є створення оптимальних умов для виховання, а також фізичного, психічного, духовного і соціального розвитку дітей. Тому законодавством пред’являється ряд вимог до особистості кандидата в усиновлювачі. Зокрема, згідно зі статтею 212 СКУ, усиновлювачами не можуть виступати наступні категорії осіб:

  • не мають громадянства
  • не дотримуються інтересів дитини
  • зловживають алкоголем або наркотичними засобами
  • не мають постійного місця проживання та стабільного доходу
  • обмежені в дієздатності або визнані недієздатними
  • страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ України
  • позбавлені батьківських прав (якщо ці права не були поновлені)
  • за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду
  • перебувають на обліку (лікуванні) в психоневрологічному або наркологічному диспансері
  • були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, щодо якої з їхньої вини усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу)

Крім того, відповідно до чинного законодавства України, усиновлювачами не можуть бути одностатеві пари; іноземці, які не перебувають у шлюбі (якщо вони не є родичами дітей); громадяни, встановлені п. 10 ч. 1 ст. 212 СК, а також особи, які перебувають у шлюбі з чоловіком (жінкою), які відповідно до п. 3-6, 8, 10 ч. 1 ст. 212 СКУ не можуть бути усиновлювачами.

Яких дітей можна усиновити в Україні?

Відповідно до Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, проведення процедури усиновлення можливе лише щодо дитини, яка перебуває на місцевому обліку дітей, які можуть бути усиновлені, в службі у справах дітей. Згідно п. 4 цього Порядку, усиновленню підлягають:

  • діти сироти
  • діти, позбавлені батьківського піклування
  • діти, батьки яких дали згоду на усиновлення
З якого віку може бути усиновлена дитина?

Виходячи з норм сімейного законодавства України усиновити можна дитину у віці від 2 місяців до 18 років. У виняткових випадках (за рішенням суду) може бути усиновлений і повнолітній, який є сиротою або позбавлений батьківського піклування до досягнення ним 18 років (ч. 2 ст. 208 СК). При цьому, при розгляді справи судом, враховується сімейний стан усиновлювача, зокрема наявність або відсутність у нього власних дітей та інші обставини.

Чи потрібна згода дитини на усиновлення?

Для забезпечення інтересів і дотримання прав дитини на проведення усиновлення необхідно отримати її згоду (ст. 12 Конвенції про права дитини), форма якої повинна відповідати її віку та стану здоров’я. При цьому, дитиною має бути дана згоду не в цілому на усиновлення, а на усиновлення конкретною особою, з якою дитина спілкувалася, кому довіряє, симпатизує і знайшла спільну мову. У випадках, коли дитина не досягла такого віку та рівня розвитку, при яких може висловити своє ставлення до усиновлення, її згода не потрібна.

Чи потрібна згода батьків на усиновлення дитини?

Усиновлення дитини здійснюється за добровільної згоди його біологічних батьків. Рішення повинно бути усвідомленим і не переслідувати корисливих мотивів (плата за згоду на усиновлення дитини не припустима). Згода батьків оформляється в письмовому вигляді і засвідчується нотаріусом. У статті 219 Сімейного кодексу перераховані підстави, які допускають проведення усиновлення без згоди батьків. Дозвіл не вимагається, якщо вони:

  • невідомі
  • позбавлені батьківських прав
  • визнані недієздатними або безвісно відсутніми
  • протягом 2 місяців після народження дитини не забрали її і запис про них у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ст. 135 СКУ
  • більше 6 місяців не проживають разом з дитиною і без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють батьківської уваги і турботи
Яка процедура усиновлення в Україні (покрокова)?

Процес усиновлення дитини в Україні можна умовно розділити на кілька етапів, кожен з яких має свої індивідуальні особливості і може супроводжуватися низкою труднощів. Проте, на шляху до материнства (батьківства) все ж доведеться пройти ряд обов’язкових дій, які повинні бути здійснені з боку потенційних усиновителів. Допомогти в оформленні усиновлення може наведена нижче покрокова інструкція по даній процедурі.

Крок 1. Починати процес потрібно зі звернення до служби у справах дітей за місцем проживання і отримання статусу кандидата в усиновлювачі. Перший крок до усиновлення — подача письмової заяви потенційних батьків і пакету документів для усиновлення (удочеріння):

  • копія паспорта
  • копія свідоцтва про шлюб
  • довідка про наявність чи відсутність судимості
  • висновок про стан здоров’я кожного заявника
  • нотаріально завірена письмова згода другого з подружжя на усиновлення
  • довідка про заробітну плату (за останні шість місяців) або декларація про доходи
  • документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням

Крок 2. Протягом 10 робочих днів з моменту подачі заяви, служба у справах дітей проводить ретельну перевірку документів, складає акт обстеження житлово-побутових умов потенційних батьків, проводить з ними бесіду і з’ясовує мотиви усиновлення, а також ставлення до виховання дітей. Після прийняття рішення заявникам видається висновок разом з документами на усиновлення дитини, на підставі яких вони можуть звертатися в службу у справах дітей в будь-якій області України для встановлення контакту з дитиною. При цьому варто пам’ятати, що термін дії документів про усиновлення складає один рік з дня їх видачі.

Крок 3. Ознайомлення кандидатів в усиновлювачі з даними дітей, які можуть бути усиновлені та подальше особисте знайомство з дитиною. Кандидати у усиновителі, окрім спілкування з дітьми, мають право ознайомитися з документами, що містяться в особовій справі дитини, її медичною картою, історією життя, особливостями її розвитку, поведінки, навичками і рисами характеру.

Крок 4. Звернення до служби у справах дітей за місцем перебування дитини і подача заяви про бажання усиновити її. Заява складається державною мовою, із зазначенням П.І.Б., місця проживання усиновителів, а також прізвища, імені, по батькові, віку і місця знаходження дитини.

Крок 5. Розгляд службою у справах дітей заяви кандидатів в усиновлювачі та винесення висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. Цей висновок видається усиновлювачам під розписку і є підставою для звернення до суду.

Що враховується судом при прийнятті рішення про усиновлення?

При розгляді справ про усиновлення (удочеріння) дітей в Україні, суд, в першу чергу, повинен виходити з інтересів дитини, тому детально вивчаються всі обставини, що мають істотне значення, зокрема: стан здоров’я та матеріальне становище усиновителя, його сімейний стан та умови проживання , ставлення до виховання дитини; мотиви усиновлення. Крім того, береться до уваги особистість дитини і стан її здоров’я, відносини з потенційним усиновлювачем.

Скільки коштує усиновлення дитини в Україні в 2018 році?

В Україні процедура усиновлення дітей є безкоштовною. Єдиним обов’язковим офіційним платежем є судовий збір за подачу заяви, який стягується відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Як усиновити дитину дружини (чоловіка)?

В першу чергу, при бажанні законного чоловіка усиновити (удочерити) дітей дружини або чоловіка від першого шлюбу, необхідно звернутися в службу у справах дітей та отримати висновок про доцільність усиновлення. Перелік документів, які вимагаються для отримання рішення, наведено нижче:

  • заява кандидата в усиновлювачі + копія паспорта
  • довідка про заробітну плату або декларація про доходи
  • заява другого з подружжя і згода дітей (з 10 років)
  • довідка з поліклініки про стан здоров’я дитини
  • документ, що підтверджує право власності на житло
  • медичний висновок про стан здоров’я усиновителя
  • довідка про те, що усиновитель не позбавлений батьківських прав
  • копія свідоцтва про народження дітей
  • довідка про реєстрацію місця проживання (раніше — довідка про склад сім’ї)
  • довідка про несудимість усиновителя
  • копія свідоцтва про одруження

Крім того, до перерахованого вище списку слід додати один із таких документів: нотаріально завірена згода біологічних батька або матері на усиновлення дитини, рішення суду про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним або копія свідоцтва про смерть батька (матері), рішення суду про визнання безвісно відсутнім або померлим.

Копії документів надаються разом з оригіналами. Термін видачі рішення служби у справах дітей становить 10 днів з моменту звернення. За надання висновку соцслужби про доцільність усиновлення дитини дружини (або чоловіка) плата не стягується.

Зібравши всі необхідні документи, усиновителю необхідно звернутися із заявою про усиновлення до суду, за місцем проживання дитини. Крім основних вимог, заява також може містити клопотання про зміну прізвища, імені та по батькові дитини.

www.lawportal.com.ua

Порядок правила усиновлення

Усиновлення — це акт, породжений рішенням суду, який полягає у прийнятті усиновлювачем особи у свою сім’ю на правах сина чи дочки. СК встановлює особливі правила щодо усиновлення: дитини, яку не забрали з пологового будинку (ч. 1 ст. 209 СК); дитини, яку було знайдено (ч. 2 ст. 209 СК); усиновлення братів і сестер (ч. 1 ст. 230 СК); повнолітньої особи (ч. 2 ст. 208 СК). Процедура усиновлення регулюється ст. 251-255 ЦПК України. Необхідними умовами усиновлення є згода всіх передбачених законом осіб: самої дитини чи повнолітньої особи, яка усиновлюються (ст. 218 СК), батьків дитини або осіб, які замінюють (ст. 217 СК), дружини (чоловіка) усиновлювача.

Сімейне законодавство називає лише декілька випадків, коли усиновлення може бути здійснене без згоди батьків, якщо вони: невідомі; визнані безвісно відсутніми; визнані недієздатними; позбавлені батьківських прав (ст. 219 СК). Для усиновлення дитини, позбавленої батьківського піклування, необхідно також одержати згоду її опікуна або піклувальника (ст. 221 СК), закладу охорони здоров’я або навчального закладу, в якому перебуває дитина (ст. 222 СК).

Суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов’язковою участю заявника, органу опіки та піклування, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров’я усвідомлює факт усиновлення. Перелік обставин, які мають істотне значення і які обов’язково мають бути враховані судом при ухваленні рішення про усиновлення, визначено ст. 224 СК

У процесі усиновлення можуть бути виконані спеціальні дії, спрямовані на збереження таємниці усиновлення (ч. 1 ст. 229 СК, ст ст. 228, 230, 231 СК, ч. 3 ст. 254 ЦПК). За розголошення таємниці

усиновлення передбачено кримінальну відповідальність (ст. 168 КК). Особа, яка була усиновлена, має право після досягнення нею 14 років на одержання інформації щодо свого усиновлення (ч. 3 ст. 226 СК).

Кодекс встановлює цілу низку вимог, яким має відповідати особа, яка бажає усиновити дитину. Ст. 212 СК визначає перелік осіб, Ш не можуть бути усиновлювачами. Якщо особи, які не перебувають у шлюбі між собою, проживають однією сім’єю, суд може ухвалити рішення про усиновлення ними дитини (ч. 4 ст. 211 СК). Якщо дитина має лише матір (батька), вона не може бути усиновлена чоловіком (жінкою), з яким ЇЇ мати (батько) не перебуває у шлюбі. Якщо такі особи проживають однією сім’єю, суд може ухвалити рішення про усиновлення ними дитини (ч. 5 ст. 211 СК).

З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов’язки між особою, яка усиновлена, та усиновлювачем і його родичами за походженням (ч. 3 ст. 232 СК). За певних умов СК (ч. 2 ст. 232) допускає «неповне усиновлення».

Усиновлення дітей громадян України іноземними громадянами. Джерелами регулювання цього питання є акти внутрішнього законодавства України (ст. 283-287 СК, ст. 251-255 ЦПК, ст. 69 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005, Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей затверджений Постановою КМ України від 08 жовтня 2008 р.) і міжнародні акти, ратифіковані Україною (Декларація прав дитини 1959 р., Конвенція про права дитини 1989 р., Декларація про соціальні та правові принципи стосовно захисту і благополуччя дітей, особливо при передачі на виховання та їх усиновленні на національному і міжнародному рівнях 1986 р., Європейська конвенція «Про усиновлення дітей (переглянута)» від 27 листопада 2008 р.). Усиновлення іноземцями дитини, яка є громадянином України і проживає на її території, здійснюється в декілька етапів.

Прийнявши доручення на ведення справи про усиновлення, адвокат має уважно вивчити умови життя і виховання дитини, взаємовідносини між нею та потенційними усиновлювачами. На стадії підготовки справи про усиновлення до розгляду в суді адвокат має допомогти своєму клієнтові-заявникові зібрати передбачені законодавством України документи, перевірити, чи було запитано думку дитини (ч. 1 ст. 218 СК). При веденні справи про усиновлення адвокат надає суду докази того, що саме його довіритель може створити дитині кращі умови для життя та виховання. У разі відмови суду в усиновленні дитини заявником адвокат може написати апеляційну скаргу.

pidruchniki.com

Порядок усиновлення дитини в Україні

Усиновленою може бути особа яка не досягла 18 років. У виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування.

Порядок усиновлення регулюється ст. 207 — 242 Сімейного кодексу України, Постановою Кабінету міністрів України від 08.10.08 р. №905 «Про затвердження порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей (далі – Постанова КМУ №905), ст. 251 – 255 Цивільного процесуального кодексу України.

За приписами п. 3 Постанови КМУ №905, облік дітей, які можуть бути усиновлені, здійснюється службами у справах дітей.

Законодавством України визначено перелік вимог до особи яка бажає стати усиновлювачем, зокрема це повинна бути дієздатна особа яка досягла 21 року, за винятком коли усиновлювач є родичем дитини. Також, усиновлювач повинен бути старше за дитину на 15 років. Якщо дитина має лише одного з батьків, то для усиновлення дитини другою особою один з батьків та така особа повинні перебувати у шлюбі або проживати однією сім’ю. Кількість дітей яких можливо усиновити законом не обмежується. (ст. 211 Сімейного кодексу України).

Заборонено Законом бути усиновлювачами особам які:

  • обмежені у дієздатності;
  • визнані недієздатними;
  • позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
  • були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
  • перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
  • зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
  • не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
  • страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;
  • є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
  • були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 1501 , 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
  • за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду;
  • є особами без громадянства;
  • перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 статті 212 Сімейного кодексу України не може бути усиновлювачем.

Окрім вищевказаних осіб, не можуть бути також усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

Якщо ви вирішили усиновити дитину, то ви маєте звернутись з заявою про взяття на облік до Служби у справах дітей за місцем вашого проживання. Заяву можна скласти в присутності співробітника Служби у справах дітей.

У відповідності до п.22 Постанови КМУ №905, до Заяви слід додати наступні документи:

  • копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;
  • довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органами ДФС.
  • У разі коли усиновлювачами є сімейна пара, довідку про заробітну плату за останні шість місяців або копію декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчену органами ДФС, може подавати один із подружжя, який має постійний дохід;
  • копія свідоцтва про шлюб, укладений в органах реєстрації актів цивільного стану, якщо заявники перебувають у шлюбі;
  • висновок про стан здоров’я кожного заявника, складений за формою згідно з додатком 3;
  • засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;
  • довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана органами внутрішніх справ за місцем проживання заявника;
  • копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.

Після того як служба у справах дітей отримає всі необхідні документи від заявника, протягом 10 робочих днів її співробітники проводять обстеження житлових умов заявника та складають відповідний акт, проводять бесіду з заявником для вивчення всіх обставин усиновлення і складають висновок про можливість заявника бути усиновлювачем. Якщо висновок служби у справах дітей буде позитивним то заявник отримає статус кандидата в усиновлювачі та відповідні дані про нього будуть внесені до Книги обліку кандидатів в усиновлювачі ( п. 24 Постанови КМУ №905).

Висновок Служби у справах дітей діє протягом одного року, проте строк може бути продовжено на 1 рік ( п. 27 Постанови КМУ №905).

Служба у справах дітей відмовляє у взятті на облік у наступних випадках:

  • подані документи не відповідають вимогам, визначеним у пункті 22 Постанови КМУ №905;
  • у поданих документах є виправлення або дописки, не завірені в установленому порядку;
  • заявники (один з них) не можуть бути усиновлювачами відповідно до статті 212 Сімейного кодексу України;
  • різниця у віці між усиновлювачем та дитиною складає менше 15 років;
  • сума сукупного доходу на кожного члена сім’ї менша, ніж установлений законодавством прожитковий мінімум;
  • житлове приміщення заявників перебуває в незадовільному санітарно-гігієнічному стані;
  • у житловому приміщенні заявників неможливо влаштувати місце для занять і окреме спальне місце для дитини;
  • під час обстеження житлово-побутових умов заявників та бесіди з ними або при вивченні їх документів виявлені обставини чи умови, які можуть мати негативні наслідки для виховання і розвитку дитини.
  • вони відмовилися від підписання акта, передбаченого пунктом 23 цього Порядку.

У разі відмови заявнику надається обґрунтована письмова відповідь (п. 26 Постанови КМУ №905).

Відповідно до п. 61 Постанови КМУ №905, кандидати в усиновлювачі знайомляться з дитиною за місцем її проживання (перебування) у присутності представника служби у справах дітей, працівників дитячого або іншого закладу, в якому проживає (перебуває) дитина; прийомних батьків; батьків-вихователів; опікунів; піклувальників. За бажанням прийомних батьків, батьків-вихователів, опікунів, піклувальників знайомство кандидатів в усиновлювачі з дитиною може здійснюватися у приміщенні служби у справах дітей або на іншій території за погодженням із зазначеною службою.

Після виконання всіх вище перелічених умов слідує підготовка документів для усиновлення до суду

Після того як кандидат в усиновлювачі познайомився та встановив контакт з дитиною, йому необхідно звертатись з заявою про бажання усиновити дитину до служби у справах дітей за місцем перебування дитини. Заява складається українською мовою, в якій зазначаються всі необхідні дані які стосуються усновлення. (п.70 Постанови КМУ №905 ).

Впродовж 10 днів з дня отримання заяви, служба у справах дітей повинна з’ясувати чи згодна дитина на усиновлення. Згода дитини є обов’язковою якщо вона досягла віку у якому може її висловити. У випадку якщо дитина з підстав хвороби чи віку не усвідомлює що її всиновлюють, то її згода не потрібна. Також у цей строк служба готує проект висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини (п.71 Постанови КМУ №905).

Слід зазначити, пунктом 75 Постанови КМУ №905 встановлюється місячний строк для отримання висновку про доцільність усиновлення, а також встановлюється місячний строк на звернення з позовною заявою про усиновлення до суду. У випадку не звернення у місячний строк за отриманням висновку чи з позовною заявою про усиновлення до суду буде вважатись, що кандидат відмовився від усиновлення.

Документи які необхідно додавати до заяви про усиновлення:

  • Висновок про доцільність усиновлення дитини;
  • Висновок про можливість громадянина України бути усиновлювачем;
  • Акт обстеження житлово-побутових умов кандидата в усиновлювачі;
  • Копія паспорта усиновлювача;
  • Копія свідоцтва про народження дитини;
  • Копія Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно усиновлювача;
  • Копія Висновку про стан здоров’я усиновлювача;
  • Копія листа-згоди дитячого будинку на усиновлення;
  • Копія довідки про несудимість;
  • Копія Висновку про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дитини;
  • Копія повідомлення про встановлення кандидатами(ом) в усиновлювачі контакту з дитиною;
  • Копія Акту про знайомство кандидатів в усиновлювачі з дитиною;
  • Квитанція про сплату судового збору;
  • Копії заяви для сторін;
  • Нотаріально посвідчена згода другого з подружжя на усиновлення.

Розгляд справ про усиновлення проводиться в окремому провадженні у відповідності до ст. 251 – 255 ЦПК України.

В суд необхідно звертатись за місцем перебування дитини у відповідності до ст.251 ЦПК України.

lawtoday.com.ua

Это интересно:

  • Вернуть подоходный налог за автошколу Налоговый вычет за обучение в автошколе Добрый день, уважаемый читатель. В этой статье речь пойдет о том, каким образом получить налоговый вычет за обучение в автошколе. Далеко не каждый кандидат в водители знает, что он частично […]
  • Налоги при договоре мены земельного участка Надо ли платить налог по договору мены. Налоговый адвокат По договору мены я обменял принадлежащей мне около 2-х лет земельный участок на жилой дом. При подаче декларации по НДФЛ, работники налоговой инспекции сказали, что я должен […]
  • Как правильно оформить вычеты на детей Как получить налоговый вычет по НДФЛ на детей? Родители ребенка, на обеспечении которых он находится, имеют право ежемесячно получать стандартный налоговый вычет по НДФЛ (далее — вычет на детей). Налоговый вычет позволяет уменьшить […]
  • Вариант 13 законы сохранения в механике ответы Тест (физика, 10 класс) по теме: Материал для диагностики учебных достижений по физике в 10-м классе по теме «Законы сохранения в механике» В диагностическом тесте проверялись следующие элементы знаний: импульс тела; импульс системы […]
  • Правила верстки буклетов Готовим материалы для дизайна и верстки буклета Рекламный буклет представляет собой непериодическое многокрасочное листовое издание, отпечатанное на одном листе бумаги, как правило формата А4 (297 х 210 мм), сложенном (сфальцованным) […]
  • Кто платит по штрафу ооо Долг по ООО здравствуйте! пришол штраф на ООО от экологии (20000)не оплатил. суд присудил не оплатил. продал фирму и через месяц приходит повторное постановление по тому же штрафу в двойне (40000) я директор теперь уже бывший . что […]